10 січня Зеленський виставив в інстаграмі картонну дурилку. На ній він у президентському кабінеті за робочим столом. Мовляв, трудовий рік розпочато. Фальшивому знімку передувала коротка розмова в карпатському Буковелі. Вона могла бути така:
– Що там у нас на тижні?
– У Швейцарії стартували переговори американців із росіянами. Сьогодні засідатиме комісія Україна – НАТО, Дмитро Кулеба вже там. Післязавтра – засідання ради Росія – НАТО, а також військового комітету НАТО. 13 січня – у Відні переговори США і РФ у рамках ОБСЄ та зустріч глав МЗС Євросоюзу. Скрізь говоритимуть про війська московитів на кордоні України, – доповів президентові який-небудь єрмак.
– Мені можуть зателефонувати? Бо незручно буде.
– Навряд. Усі при ділах.
– І Столтенберґ не дзвонитиме?
– Він із Кулебою.
– Добре. Тоді я – на Сейшели. Давно мріяв.
І велів виставити в інтернеті картонну дурилку. Аби посполиті думали: президент – на роботі. Ламає голову, як рятувати країну від голоду, холоду та війни.
Два роки тому він таємно гайнув в Оман. Тоді ми вирішили: не звик хлоп до відповідальності. Нині бачимо: Зеленський – двієчник, який при нагоді й без неї прагне злиняти з уроків. Прогульник, якому відпочивати подобається більше, ніж працювати. Школяр із незміцнілим розумом, якого занесло в кабінет директора школи. Із правом вершити долі людей і навколишнього світу.
Нині багато говорять про брак електроенергії – і це у країні, що завжди її експортувала. Про холодні батареї в оселях. Про захмарні ціни на недолугу комуналку й дорожнечу у крамницях. Про брак борошна й цукру в рік небувалого врожаю. Про кинуте на поталу пандемії населення. Про закатані в асфальт мільярди. Про велике крадівництво, що стало символом розгулу тотальної корупції. Усе це страшно. Та ще страшніше – обікрадена та знеславлена країна стоїть перед перспективою зникнення, а невігласи при владі демонструють байдужість і цвинтарний спокій.
Сорому вдалося уникнути. Господар Банкової встиг прискочити із Сейшелів до візиту держсекретаря США. Хоча немає певності, що Україна від цього виграла. Ентоні Блінкен розповів про сталу підтримку у протистоянні з Московією, стримувальні зусилля Вашингтона. Наголосив, що Путін може напасти в найкоротші терміни й українцям треба бути готовими. І… наразився на іронію Зеленського. У вас, сказав той, і надсучасні супутники, і прекрасна розвідка, та мені із сейшельської пальми видніше. А ввечері ще й бравурне звернення до співвітчизників випустив. Не панікуйте й нікого не слухайте – війни не буде. У травні поїдемо на шашлики, а влітку – на пляж. Держсекретар США на все це стенув плечима та й рушив, спантеличений, далі. Зміцнювати безпекові рубежі України.
Президент Сполучених Штатів нарощує тиск на Московію. Зростає обсяг військової допомоги з-за океану. Один за одним на українські аеродроми сідають британські літаки з протитанковою зброєю. Канада направляє в Україну контингент спецназу. Те саме обіцяє зробити Туреччина. Готові надати зброю новий уряд Чехії та країни Балтії. Бажання друзів стати пліч-о-пліч з Україною тішить і надихає. Та в нашій із вами ситуації, коли верховна влада ігнорує реальність очевидного, був би не зайвий контроль суспільства над отриманням і освоєнням військової допомоги Заходу.
Ми маємо бути певні: літаків зі зброєю помахом руки двієчника з Банкової не завернуть як непотрібні. І двічі певні: військової допомоги не продадуть, як перед лицем пандемії зелені владці продали наявні у країні засоби медичного захисту.
1 
1
Коментарі
1