Від "потяга" до "потягу" відстань добряча: про значення слів

Вокзал. Такий собі Іван Іванович підходить до розкладу руху залізничного транспорту і читає: потяг №121 прибуває до платформи №3.

Йде він по приміщенню вокзалу  і бачить, як якась, хай буде немолода, миловидна жіночка насилу тягне свої валізи. Взявся допомогти. Жіночка привітно йому всміхнулась і дала частину свого багажу: "Такі часи настали, що важко зустріти справжнього чоловіка". А Іван Іванович їй у відповідь: "Та в мене, сили ще є. Можу Вас і до потягу довести". На цих словах дамочка чомусь висмикнула з рук Івана Івановича валізу і, раптом — бац, дає йому ляпаса. Той від несподіванки ледь не впав, аж голос втратив. Трошки отямившись, вже пошепки питає: "За що?" "Я то думала, - відповідає вона - що ви порядна людина. А Ви, такий же як і всі чоловіки — на думці тільки одне".

Поплентався Іван Іванович до найближчої таблички, де написано коли прибуває його потяг. А приїхавши додому, думає: "Щось не так із тим потягом". Схопив тлумачний словник української мови і читає таке:

Потяг

I — у, ч.

1) до чого, з інфін. Настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь. Велика зацікавленість чим-небудь.

2) до кого. Посилена, непереборна схильність до кого-небудь, настійна потреба спілкуватися з певною особою.

3) псих., фізіол. Напівсвідоме, інстинктивне прагнення до чого-небудь. Суб'єктивне переживання потреби, яке виникає незалежно від свідомості.

II — а, ч,

Поїзд.

Так от, за що ляпас. Виходить, коли Іван Іванович ужив слово "потягу" в відповідному контексті, та ще й зі словом "довести", то жіночка буквально так і зрозуміла. Різниця в двох значеннях одного й того ж слова "потяг" з'являється тільки в випадку творення інших форм слова. В орудному відмінку закінчення слова тоді має принципову різницю - а чи у.

Тому товаришуймо із словниками. Для початку - із тлумачними.

×