Ще не встигли перші промені сонця прогріти землю, а жінка з радістю жбурляє обридле зимове взуття в шафу, замінивши на легкі весняні туфлі. Надто високі підбори, незручна підошва, десь там муляє, десь тут тисне… І як результат – болісне затвердіння шкіри на тендітних ніжках.
- Це натоптиш, - запевнила б бабуся й відразу запропонувала б шаманське чар-зілля. Як лікувати "натоптиші", радять чи не на кожному кроці, настанови ллються з перших-ліпших сторінок соцмережі.
Але задля чистоти української мови подібного сліпого мавпування слід уникати. Вживаючи кальковане слово, ми й не замислюємося, що воно поцуплене в росіян. До того ж зручно вмостилося і миттєво паразитує. Такі стилістичні помилки – результат незнання тонкощів мовлення, зумовлені недостатнім рівнем загальної і мовленнєвої культури людини.
Ми повинні глибше пізнавати рідне слово, витончено сприймати гру його відтінків. Уміймо відбирати, синтезувати мовні засоби з народної скарбниці.
Cлово "натоптиш" - це калька. Cуфікс "иш" українській мові невластивий.
Гляньмо, що кажуть авторитетні джерела:
вы́веденыш – ви́водень;
вы́кидыш – ви́кидень (р. -дня);
глупы́ш – дурне́нький, дурня́ (р. -я́ти), дурня́тко;
замо́рыш – замо́рушок (-шка), замі́рок (-рка);
зарё́выш – ре́ва, пла́кса, бе́кса, рю́ма, рю́мса, рюмало;
заро́дыш – за́ро[і]док (-рідку), за́рід (-роду), за́плід (-плоду), за́живок (-вку), за́сніток (-тку);
зверё́ныш – звіря́ (-я́ти), звірча́ (-ча́ти), звіреня́ (-ня́ти), звірятко;
искривлё́ныш – горба́нь (-ня́);
короты́ш – короту́н, ку́ций, при́земок, курду́пель (-пля), куца́н, куца́к;
крепы́ш – моца́к, дужа́к, дужі́нь (-женя́), закре́па, де́белень (-льня);
лохмо́тыш – лахмі́ток;
нагу́лыш – нажиро́вана (набі́гана, нагу́ляна) дити́на, (грубо) байстря́ (-ря́ти);
надко́лыш – на́дко́лок;
надку́сыш – на́дкусок;
надлу́пыш – надлу́пок;
наду́тыш – товсту́н, товстя́к;
найдё́ныш – на́йда, зна́йда, на́йду́х, зна́йду́х;
наковы́рыш – на́дколупок;
нали́пыш – на́липок;
насе́дыш – за́сідок;
начи́ныш – на́чинок; (о человеке) черева́нь (-ня́), (о ребенке) черева́нчик, опе́цьок;
недоби́тыш – недо́биток;
недогло́дыш –недо́гризок;
недоко́лыш – недо́колок;
недоко́рмыш – (ч. р.) недогодо́ванець (-нця), недогодо́ванок (-нка), (ж. р.) недогодо́ванка, замі́рок (-рка);
недопро́дыш – недо́продок;
недоси́дыш – недо́сидок;
несмыслё́ныш – неро́зум, нетяма;
обгло́дыш – недо́гризок, обгри́зений маслак;
облу́пыш – облу́пок;
обо́рыш – ви́бірок, послі́док;
оду́тыш – опе́цьок, окле́цьок, пухте́лик, пухті́й (-ія́), пу́хтик, пухтя́, (ирон.) пухля́тина;
око́лыш – око́лиця, околичка;
опё́рыш – (оперившийся птенец) пі́дліток (-тка);
отко́рмыш (кормленное на убой животное) – годо́ванок (-нка), годо́ванець (-нця);
отчуждё́ныш – від усі́х поки́нутий, зацу́раний;
отыгрыш – відо́гра, віді́гране, ви́гране назад;
перевё́ртыш – пере́вертень (-тня), пере́кидень (-дня);
подки́дыш – підки́дьок (-дька), підки́дько;
подкры́лыш – підкрилок;
подме́ныш – підки́дько, підмі́нок.
А ще маємо "ень" (з випадним "е" в родовому відмінкові) – досить поширений наросток для іменників на позначення осіб (красень, дурень, лежень, учень, в'язень, верхівень, ви́торопень (хто очі виторопив), бе́здюдень (безлюдько), велетень, блазень); тварин (півень, скре́котень, головень); речей – збірні іменники й предмети (бе́зматень (рій без матки), за́зубень, визубень (щербинка), ви́крутень (закривина, викрутас), січень, жовтень, водень, кисень, первень). І наголос майже завжди падає не на суфікс.
Тож як назвати той набридливий мозоль, що позбавляє нас комфорту? Звичайним українським словом – натоптень.
Є ще одне слово на позначення затверділих мозолів, щоправда, діалектичне: "нагнітки". Очевидно, від дієслова "нагнітати".
А літературне "натоптень" має й інше значення – зледенілий натоптаний сніг. Як у Павла Загребельного: "Насправді ж був він не такий і м'який, бо лежав уже давно, стужавів, покрився на городах і в садках товстою корою, а на вулиці й у дворах був рипучий до дзвеніння на́топтень".
3 
1
Коментарі