"У них зараз Рамадан — цілу ніч моляться і їдять"

 

У гуртожитку №2 Черкаського державного технологічного університету готують кімнати та квартири для іноземних студентів. До кінця місяця туди планують заселити 20 осіб. Зараз там мешкають 40 іноземців. Вони вивчають українську або російську мову на підготовчих курсах. Із 1 вересня оберуть собі фах або й вуз.

У вівторок зранку із завідувачкою гуртожитку Тетяною Дзюбань стукаємо в одну з кімнат на восьмому поверсі.

— У них зараз Рамадан — цілу ніч моляться і їдять, а вдень сплять. О сьомій ранку тільки полягали, — говорить.

За кілька хвилин двері відчиняє туркмен 28-річний Парахат Бегмедов. Побачивши коменданта, застеляє ліжко. В Україні він вісім місяців.

— Мне сказали, что здесь очень хорошее образование. Я два года учился на юридическом в Кыргызстане, но там была революция, жизнь нестабильная. Было страшно оставаться, там ведь анархия, — говорить із помітним акцентом. — Дуже важко російською розмовляти. Коли приїхав, навіть "спасибо" не вмів сказати. Якби англійською викладали, було би краще.

Із своїм другом Йосифом із Судану намагається надіслати документи до Одеської юридичної академії через інтернет. Сидить на чорному м'якому стільці, обмотаному плівкою.

— Коли приїхав, мені дали новий стілець. Плівку не знімав, бо хочу, щоб стілець був чистий. Я не люблю, коли брудно.

На столі стоять два бутлі з водою.

— Це про запас. У Черкасах усі воду купують, тією, що в крані, тільки мити можна щось. Живемо не як царі, але все влаштовує. Тільки я курити люблю, а тут не можна. А так не скаржуся. Трохи скучаю за батьками, але я не мамин синок, я татів. Три роки зможу сам прожити.

Каже, що з українського йому найбільше подобається борщ.

— Я попросив, щоб мені рецепт написали, тож буду сам готувати.

Працівники гуртожитку розповідають, що іноземні студенти ображаються на зауваження.

— У нас є прибиральниця, а студенти повинні лише виносити сміття та витирати плиту, і якщо йому скажеш це зробити, то він здивовано дивиться на мене й відповідає: "Как? Нет, я этого дэлать не буду!" — розповідає Тетяна Дзюбань. — Там усе це жінки роблять, тому для них це дико. Але наші техпрацівниці їх люблять, як мами, й коли-не-коли самі прибирають.

У кімнатах для іноземців роблять євроремонт. Міняють дверні коробки та сантехніку, ставлять склопакети, клеять шпалери.

— Серед іноземних студентів є бідніші й багатші. Останні хочуть жити у суперумовах, тому ми намагаємося задовольнити й таких. Це ж і для нас вигідно: університет матиме якусь копійку, — говорить Тетяна Кужим, 40 років, з центру культури та виховання ЧДТУ.

Місяць проживання в таких апартаментах коштуватиме близько $80 із людини.

×