13 червня 200 людей зібралися біля Музею трипільської культури в селі Леґедзине Тальнівського району на толоку. Посеред двору глина, кілька бочок води та стіл реєстрації. На столі миски з салом, хлібом та квашеними огірками й помідорами. Чоловіки та жінки реєструють приїжджих. Наливають кожному по чарці самогону. Всі охоче реєструються, закушують.
— Бажаючих припрошую до повторної реєстрації, — каже Руслан Білецький. — Горілки вистачить як мінімум на два дні. Огірки квасила моя дружина.
Неподалік столу замішана суміш соломи, глини, полови й води. Ліворуч від музею — дерев"яна трипільська хата й гончарна майстерня. Над очеретяним дахом помешкання український прапор.
За півгодини кожен знаходить собі роботу. Дівчата та хлопці місять глину. Потім вишиковуються і передають готову глину на другий поверх, де мажуть горище та майстерню.
— Познімайте перстенці з пальців, а то залишите в трипільській хаті, — гукає до молоді жінка в червоній хустці.
На толоку приїхали люди з Канади, США, Польщі, Словаччини, Росії. Мазати хату прийшла і режисер-документаліст американка 46-річна Наомі Умань, що живе в селі по вул. Шевченка. Три роки тому вона перебралася сюди з Лос-Анджелеса:
— Супер! Мне понравилось. Я сегодня тут работала: месила глину, мазала. Обычно снимаю кино, но сейчас рисую картины и убиваю колорадского жука. Я не была здесь неделю и его теперь миллионы. Собираю каждый день по два часа. Когда приехала сюда, ничего не знала. Мне все помогали. Теперь умею варить борщ, вареники и пеку хлеб, — докурює цигарку та йде місити глину.
Ближче до обіду молодь починає розважатися — мастять один одного глиною. Миються біля бочки.
— Зо два ЗІЛа глини привезли та дві бочки води. Це близько 6 кубів. Вода м"яка та тепла з місцевого ставка, — каже дід Андрій, 60 років. — Я механік, тому мазати в мене не виходить. Сьогодні мию ноги дівчатам.
Директор музею 46-річний Владислав Чабанюк каже, що толокою хоче привернути увагу до потреби добудувати комплекс. Треба ще 2,4 млн грн.
— Зараз фінансування є лише на заробітні плати та електрику, — говорить він. — Нові експозиції створювали своїми руками. Виставлятимемо їх, як матимемо нормальну охорону.
Торік у серпні на першій трипільській толоці замазали глиною стіни, перестінки, підлогу та стелі на реконструйованих трипільських будівлях – двоповерховому помешканню та гончарній майстерні. Цьогоріч планують збудувати печі, вівтарі й облаштувати побут у трипільському стилі.
О другій дня розставляють довгі дерев"яні столи та лавки. Подають борщ, гречку з котлетами, горілку, м"ясну та овочеву нарізки. Увечері розпочався концерт.
Спати пропонували гостям на горищах у сіні, берегах місцевих ставків, по хатах у порядних леґедзян або на археологічній базі музею. Гостей просили мати намети. В неділю домазували хату.
Музей трипільської культури входить до маршруту "Золота підкова Черкащини".
3 
1
Коментарі