— Треба провести обваловку сміттєвого полігона, тобто наростити борти. Цього вистачить на півтора року, — говорить 36-річний Павло Карась, заступник мера Черкас. Обговорюємо проблеми сміттєзвалищ та інвестиції в екологію міста. Минулого тижня столичний Апеляційний господарський суд виніс рішення, що земельна ділянка, на якій розташоване черкаське сміттєзвалище, приватна фірма більше не орендує. Договір визнали недійсним. Це дасть можливість владі розпочати будівництво сучасного полігона відходів.
Зустрічаємося 12 липня в робочому кабінеті. У просторій кімнаті шафа з майже порожніми полицями. Є кавоварка, холодильник. На стінах — карта міста, дошка для графічних зображень із кольоровими маркерами. За кріслом — портрет Степана Бандери, який подарувала громадська організація "Пора" 2004 року. Письмовий стіл завалений документами.
— Не встиг прибрати, а комусь це не доручаю, — каже Павло Миколайович. Робить дві чашки кави з молоком, пропонує печиво й цукерки.
Міський полігон відходів переповнений. Як вирішити цю проблему?
— Після рішення суду проблем не буде. За півтора року побудуємо першу чергу нового полігона. Потрібно 7 мільйонів гривень, у міській раді ці кошти є.
Полігон не забруднює довкілля. Буде горб, на якому ростиме трава. Все відбувається за технологією анаеробного перегнивання — сміття переробляють спеціальні бактерії. Під час цього процесу виділяється метан. По трубах газ виходитиме і спалюватиметься. Поряд можна поставити когенераційну машину, що вироблятиме енергію і тепло. Навіть зараз це реально. Але питання — куди дівати цю енергію. Інших способів вирішити проблему відходів немає. Сміттєспалювальний завод коштує 100 мільйонів євро. До цього можна дійти за 10 років. Але програма має бути державною. Така проблема є в усіх обласних центрах.
Де взяти гроші на сміттєспалювальний завод, якщо не виділить держава?
— Доведеться підняти ціну на утилізацію відходів. Це буде в рази дорожче, ніж зараз. Нині платимо 85 гривень на рік за утилізацію і вивезення. Якщо працюватиме завод, муситимемо віддавати 574 гривні. Був на таких підприємствах у Німеччині, Голландії, Данії, Швеції, Польщі, Австрії. Менше за 30 євро немає ніде. Наші люди до цього не готові. Варіант для бідних країн, таких як Україна, — цивілізоване складування.
Ви казали, що для Черкас краще полігон, ніж сміттєпереробний завод. Чому?
— Тут я великий скептик. Що можемо взяти на переробку? Пластик, папір, метал. Скла зараз дуже мало. Черкаси — одне з небагатьох міст, де є роздільний збір пластику, тому в побутових відходах його майже нема. Окремо збирати папір люди не привчені, він замокає. Тож у відходах є багато продуктів рослинного й тваринного походження. За моїми розрахунками економічна ефективність сміттєпереробного заводу дуже низька. Тому якщо й завод — то сміттєспалювальний.
Проблему стихійних сміттєзвалищ вирішили?
— Вони виникають не в повітрі, а на якійсь території. Власник землі має відповідати за належний стан. Працюю з комітетами самоорганізації населення, щоб вони дали інформацію, де є скупчення непотребу. Перевіримо в кадастрі, кому належать ділянки. Якщо земля нічия, приберемо за бюджетні кошти.
Виконувач обов'язків мера Віктор Білоусов каже, що місту потрібен завод, а не полігон. Ви іншої думки. Не відчуваєте суперечності?
— Білоусова не критикую. Але з деяких питань моя позиція відрізняється. Не бачу в цьому проблеми. У нас усі звикли, що має бути єдиноначальник, який сказав — відрізав. Виконком це колегіальний орган. Як заступник мера — я підлеглий Білоусова, але як член виконкому маю власну думку. У дискусії народжується істина. Одна з проблем екс-мера Сергія Одарича була в тому, що він оточив себе людьми, які не сміли йому перечити.
Більшість обласних центрів шукають гроші на будівництво сміттєпереробних заводів. Інвестори готові вкладати в екологічні проекти Черкас?
— Не вірю у меценатські екологічні інвестиції. На прикладі "Азоту": зараз проводять реконструкцію системи очисних споруд, куди завод сам і скидає стоки. Є екологічні вимоги, що змушують їх так діяти. Усі екологічні інвестиції в усьому світі роблять під загрозою великих штрафів. 23 мільйони, що виділив "Азот", надзвичайно мала сума, це косметичний ремонт. 100 мільйонів євро на сміттєспалювальний завод ніхто з бізнесменів не дасть. Коли дають гроші, думають про прибуток, а тут його не буде.
Які галузі перспективні для інвестицій?
— Основна перспектива області — це сільське господарство. Є величезна аграрна територія, тому найуспішніші — це птахофабрики, підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, на зразок "Вереса". Це дає певну перспективу і для сільськогосподарського машинобудування.
"Суботник — це форма прихованого рабства"
Павло Карась став заступником міського голови Черкас у квітні 2013 року, контролює напрямок житлово-комунального господарства. До цього очолював "Черкаситеплокомуненерго". Його звільнив колишній мер Сергій Одарич.
Працювати у міськраді почав 2005-го головою комітету у справах сім'ї та молоді. Потім — начальником управління з питань євроінтеграції, директором департаменту економічної політики та розвитку.
За фахом хірург. Після медінституту працював у черкаській лікарні №3.
— Розчарувався. Мав зарплату меншу за стипендію. Були два варіанти: брати гроші з пацієнтів або змінити роботу. Отримав юридичну освіту.
Безпартійний. Відмовився йти на суботник, що ініціювала мерія.
— Вважаю це формою прихованого рабства — використання моєї праці без моєї волі у вільний час. Тут у мене світоглядні відмінності із секретарем міської ради Білоусовим, який із комуністичною відвертістю хоче навести лад суботниками.
2 
1
Коментарі
1