У селі Зелена Діброва Городищенського району від 2005 року діють 12 садиб зеленого туризму.
Сюди дістаємося автобусом Черкаси — Умань. Виходимо на зупинці "Лозуватка". У затінку сільський голова 41-річний Ігор Щербак чекає у сірому "Деу Ланос". На в'їзді до Зеленої Діброви дороговказ, на ньому зображений герб села. Біля дороги на стовпі — камера відеоспостереження. Її встановили торік восени.
— Я продивляюся записи у сільській раді, коли треба. Бо село у нас крайнє у районі. Були випадки, коли газовий балон і ворота крали приїжджі злодії, — каже сільський голова. — Якщо якась чужа машина заїхала приймати метал, гонимо. Бо дньом скупляють, а ввечері крадуть. Відколи поставили камеру, то крадіжок поменшало. Треба встановити ще три такі на крайніх вулицях, щоб усе було під контролем.
У селі дев'ять вулиць. У парку є могила сестри Тараса Шевченка — Катерини Красицької. Вона тут жила з чоловіком та дітьми з 1823 року до смерті.
Щербак пропонує показати свою садибу "Козацький двір". Приймає гостей із Києва, з Росії та Польщі. Біля воріт зустрічає дружина 39-річна Світлана. Запрошує до дерев'яної альтанки. Натискає на вмикач, що біля криниці, — починає працювати фонтан.
На подвір'ї стоїть білий глиняний будинок. Там три кімнати, меблі старі.
— Це хата дрєвня. Тут поселяються ті, хто хоче відчути старовину. Приїжджала сім'я з Києва. Пропонували митися в душовій кабінці, а їм більше подобалося на свіжому повітрі обливатися водою. Ставили тазіки у дворі й під деревами купалися, — говорить господар. — У мене є задум запросити до нас людей із Закарпаття чи інших областей, де підтоплення бувають. Майже 100 дворів у нас пустують. Хочемо їх інвентаризувати та віддати родинам, які готові жити та працювати у селі. Робота теж буде. Працює сільгосппідприємство "Відродження", там не вистачає кадрів.
У кінці вул.Кушнарівської — садиба Тетяни Замогильної, 40 років. Туристам віддає дві кімнати.
— Поляки приїздять. Варила борщ, вареники, пампушки. Але вони більше бутерброди їли, сало не люблять, а горілку гарно пили.
Неподалік напіврозвалений будинок. Паркан завалився від старості.
— Сусід поїхав на три роки в Австралію, заробив гроші. Купив квартиру в Черкасах. Каже, чого я буду сюда вертатись, шукать роботи, якщо на місяць получаю 4-5 тисяч.
За ставком живе родина Тетяни Микитюк, 42 роки. Раніше вона працювала прибиральницею у сільській раді. Звільнилася, приймає туристів, має велике господарство. У дворі є декоративне озеро з водоспадом, через яке спорудили дерев'яний міст.
— Чоловік на день народження роки три назад подарив водопад. Тепер гарно у дворі. Якби було багато туристів, можна не тримати хазяйство. А так приходиться — держу корови, бичків і свиней. Перші відпочиваючі були поляки. Зять привозив на вихідні отдихаючих. Поставили душ у хаті. 10 чоловік не потянем. Коло них треба время, забота, покормити їх. А у нас корови, свині. Біля людей треба цілий день ходить, розвлікать. Якби щотижня приїжджали, я б хазяйства менше тримала. А так приїдуть, хто молока візьме, хто сиру, картоплі.
У селі п'ять хат купили кияни. Привозять дітей на літо з няньками. Дві садиби придбали росіяни та білоруси. Приїздять сім'ями у відпустки.
Більшість місцевих чоловіків працюють механізаторами у господарстві "Відродження".
— У нас зарплата у сезон від 3 до 15 тисяч, — каже заступник гендиректора Валентин Лук'яненко, 62 роки. — Кому потрібно, даємо гуртожиток. От зараз треба механізатори — нема. Шукаємо по других областях. Їдуть із Волині, Хмельниччини й роблять. Сезон одробили — і до себе. Добре було б, якби молодь у село вернулася. Якщо проект голови із зеленим туризмом получиться, народ потягнеться сюди і в нас проблем із кадрами не буде.
2 двоповерхові будинки є у селі Зелена Діброва. Один із них належить батькам сільського голови.
186 супутникових антен установили в селі. У деяких дворах по дві.
4 
1
Коментарі