У Мизинівській школі Звенигородського району навчається 28 учнів. П"ятеро дітей ходять до дитячого садка. Їх виховує 19-річний Ігор Колесник.
— Пам"ятаю перший робочий день Ігоря Валерійовича, — ледве стримує усмішку директорка Світлана Кононенко. — Це було 1 вересня. Діти після літа звикли бути біля батьків, а тут їх привели у дитсадок. Та ще й вихователь новий. Захожу до них у кімнату. Настя ридає на весь голос, інші діти окремо граються, а Ігор сидить на коврику і дивиться розгублено. Що ж він, думаю, з ними робитиме? На третій день заглядаю, він стоїть біля дітей на колінах, вони обсіли його і граються. Віка на шиї висить, Сніжана за руку тримає.
Торік Колесник закінчив Корсунь-Шевченківське педагогічне училище. Він — учитель початкових класів, інформатик. Хотів працювати за фахом, однак вакансій не було. У відділі освіти запропонували йти вихователем у Мизинівку.
— Краще мати таку роботу, ніж сидіти вдома, — каже Ігор. — Он скільки знайомих безробітні зараз.
Хлопець живе у селі Водяники Звенигородського району. На роботу за 12 км їздить на власній білій "таврії". Працює п"ять днів на тиждень із 8.00 до 14.00. За місяць заробляє 757 грн.
— Ігор Валерійович учить нас рахувати, малювати, читати, — каже 4-річна Віка.
— Матеріал подаю у формі гри, — розповідає хлопець. — Цифри вивчаємо на метеликах, сонечках. Дітям легше їх рахувати, ніж якісь непонятні знаки.
Віка показує свої роботи. Світлана Василівна просить 3-річну Настю принести і свій альбом.
— Він сясьний, — раз по раз повторює дівчинка. Директорка не розуміє, перепитує. Тоді просить Ігоря "перекласти".
— Він грязний, — пояснює вихователь.
До нього підходить 4-річна Сніжана.
— У мене квіточка відривається, — показує на спідничку.
— Нічого, пришиємо, — шепоче їй на вухо.
У групі в Колесника чотири дівчинки. Нещодавно зарахували хлопчика Ярослава. Вихователь каже, що заплітати кіски — звична справа.
— У школі на уроках трудового навчання на вірьовочках учився, — усміхається.
Колесник заочно навчається на першому курсі Уманського університету. Хоче бути психологом.
Коли поїхав складати сесію, діти плакали, чекали.
— Минулого тижня Віка лежала в лікарні. Кілька разів телефонувала мені на мобільний, — каже хлопець. — Питала, як у мене справи, хотіла поговорити з дівчатками.
Щодня Ігор складає плани занять. У садок приходить тільки в костюмі й краватці.
Любить порпатися у машинах, мотоциклах. Щасливий, коли сідає за кермо. Каже, дівчини не має.
2 
1
Коментарі