"Коли грав за кременчуцький "Кремінь", тренер не забороняв мені курити й пити пиво, — розповідає черкаський футболіст Ігор Карась, 38 років. — Інших за таке штрафував. Казав, тільки Карасю це не заважає грати. Й у черкаському "Дніпрі", і в Івано-Франківському "Прикарпатті" з курцями та тими, хто вживав спиртне, говорили мовою штрафів. А мене не трогали, бо я завжди мав форму".
Ігор Карась вісім років грав у захисті черкаського футбольного клубу "Дніпро", два — за івано-франківське "Прикарпаття". Нині він граючий тренер віце-чемпіона Черкащини — футбольного клубу "Холодний Яр".
Ігор народився в місті Кам"янка. Школярем виступав за місцеву команду "Тясмин". Після служби в армії потрапив до черкаського "Дніпра". На початку кар"єри Ігореві пророкували великі успіхи.
— Наше майбутнє залежить від волі випадку, — Ігор підкурює цигарку. — Як грав у Івано-Франківську, запрошували до петербурзького "Зеніту" на оглядини. Моя гра їх улаштовувала. А от на сумі трансферу з "Прикарпаттям" не зійшлися. Подібне було і з московським "Торпедо". Скільки просили за мене, точно не знаю. Але сума виявилась навіть для таких грандів завеликою. На той час це могло бути тисяч 100 доларів. Узагалі я думаю, це був просто нефарт.
Футболіст шкодує, що втратив такі можливості.
— У 1990-х трикімнатну квартиру в Черкасах придбав за річну зарплатню. У "Зеніті" за місяць міг би заробити на кілька квартир.
Найбільше Ігорю Карасю запам"яталися ігри у складі "Прикарпаття" проти київського "Динамо".
— Сергій Ребров — унікальний гравець. Неможливо передбачити, що він за мить утне, куди побіжить. Як в"юн. Та все ж він у мене жодного разу не забив. А от Шевченкові не дай розбігтися — й він ніяким стає. Дарма пішов у англійський чемпіонат. Там силової боротьби багато. А це не по його стилю.
Коли внаглу б"ють по ногах, а суддя на це не реагує, бо його купили, нерви можуть не витримати
Карась не приховує, що доводилося неодноразово брати участь у договірних матчах різного рівня. Але суддівські помилки, підсуджування вважає значно більшим злом.
— Ну, потрібен виграш суперникам, а для нас програш нічого не вартує. То й що, програли, дали премію. А от коли внаглу б"ють по ногах, а суддя на це не реагує, бо його купили, нерви можуть не витримати. Колись не втримався та як лупонув ногою суддю під ж..у! Той ледве не впав. Глядачі аплодували, а мене на три матчі дискваліфікували. Після матчу міліція рятувала того суддю від самосуду вболівальників. На кону тоді стояв вихід команди-суперника до вищої ліги.
Згадує вилучення з поля:
— Коли грав за "Дніпро", з воріт руками вибив стопроцентного гола. Мене вигнали, а голкіпер узяв пенальті. Матч тоді ми виграли з рахунком 1:0.
Окрім гри за "Холодний Яр", Ігор Карась працює охоронцем в одному з банків у Черкасах. Його син 15-річний Павло займається легкою атлетикою.
2 
1
Коментарі
1