Найстаріша черкаська перукарня "Мальва" розташована на розі вул. Дашкевича та бул. Шевченка. Працює понад 50 років. Міститься на першому поверсі житлового будинку. Тут великі вікна без гардин, крізь які видно, що відбувається всередині.
— Були врємєна, коли завішували шторами вікна. Бо слідкували, щоб жінки не бігали обслуговуватись в робочий час, — каже перукарка 65-річна Валентина Попова. Працює у "Мальві" понад 40 років.
У приміщенні чути різкий запах фарби для волосся. Адміністратор Галина Василенко, 27 років, питає, чи ми записані. Пропонує купити лак для волосся, якщо плануємо робити укладку. Жіноча стрижка у "Мальві" коштує 30-50 грн, хімічна завивка від 70 грн. Фарбування волося від 40 грн, укладка 30-60 грн, треба приносити свої лак і пінку. Чоловіча стрижка 25-40 грн. Пофарбувати волосся та вуса — від 30 грн.
У "Мальві" працюють півсотні перукарів віком від 24 до 65 років.
— Раніше був один колектив, а зараз перукарі приміщення викупили, стали акціонерами. Здають робочі місця в оренду. Стажерам тут раді, хай приходять навчатися, — каже перукарка Ірина Коваленко, 50 років.
У жіночому залі працівниці п'ють каву з цукерками. Жінка зі щойно пофарбованим волоссям сидить біля сушарки, розмовляє по телефону.
— Назву обирали всім колективом, хотіли, щоб це був український цвіток, символ України, — розповідає Валентина Попова. — Відкриваємося рано. Раніше приходили стригтися вже о 7.30, а зараз не ті часи. Рано можуть прийти тільки пенсіонери.
До залу зазирає чоловік.
— Дівчата, а нема Валєчки Василівни? До неї тільки ходжу стрижку робити, — каже Данило Сагун, 50 років. — Вона мене ідіально стриже, точно по міліметрах, — кладе мобільний телефон до кишені, сідає у крісло.
— Бувало, дзвонять, приходять до мене додому, просять: "Валя, виручай, срочно треба підстригтись". Роблю різні зачіски: з довгого волосся, класичні, такі як при Союзі, свадєбні, на випуски, в садіки. Шиньйони роблю з натурального волосся. Начоси, такі як у 1980-х. Раніше їх часто жінки з адміністрації робили, тепер мода знову вертається, — розповідає Валентина Василівна.
Заходить Ельвіра Тищенко, 60 років. Одягнена у пряму чорну спідницю та квітчасту блузу.
— Дівчата, ану наведіть мені марафет, бо я до онуки в ресторан на день народження спішу, — вмощується в кріслі, поправляє блузу.
Ірина Коваленко змітає у мішок волосся з підлоги.
— Вимітаємо, як клієнт піде. Бо часто люди просять не обмітати їх. Є такі, що свої коси забирають. Ми не проти.
— При Союзі з поляками дружили. Збирали волосся в мішки і здавали їм. А вони вже його відправляли на Германію. З волосся там робили глюконову кислоту для завивки, — додає Валентина Попова.
Біля чоловічого залу чекають кілька клієнтів.
— До нас і колишній мер Олійник приходив, і два голови з ОДА, теперішній мер Сергій Одарич був. Одарич і Олійник просили звичайну коротку стрижку. Олійник завжди до мене ходив, доки не переїхав, а от Одарич заходив лиш декілька раз. Льошенко та Лук'янець робили завжди класичні зачіски. Чайових ніяких не давали, зате на 8 Березня троянди дарували, — каже перукар Антоніна Романова.
2 
1
Коментарі