По обіді директор Черкаського зоопарку 48-річний Євген Ван прибирає в тераріумі біля крокодилиці Василиси, змінює воду. Тварина на мокрій підлозі в кутку тераріуму з відкритим ротом спокійно чекає.
— Є такі тварини, до яких я категорично забороняю заходити, — пояснює директор і додає, до 2012 року хоче побудувати в Черкасах унікальний зоопарк. — Акцент потрібно зробити на такі види тварин, яких немає в інших зоопарках України. Ззовні й оформленням території він теж має відрізнятися від інших. На це потрібні чималі кошти. Ми подали свою програму розвитку зоопарку у міськвиконком.
З Євгеном Леонідовичем сідаємо на стільцях-пеньках під березами ближче до озера з білими й чорними лебедями.
— У дитинстві я збирав метеликів й жуків. Було їх у мене по кілька десятків. Та колекція не збереглася. А колекцію метеликів, що тепер у тераріумі, купив. Наприкінці 1990-х за півтора десятка екземплярів заплатив 200 доларів, — розповідає.
Як дружина відреагувала на таку покупку?
— Чоловік повинен заробляти стільки грошей, скільки потрібно для утримання сім"ї й будинку. І щоб вистачало навіть ось на таке хобі. Звичайно, якби це серйозно впливало на бюджет сім"ї, то ніхто ці метелики не купляв би, — каже. — В останні роки мої захоплення стосуються лише тварин. Тому не має часу на художню літературу, все читання звузилося до спеціальної. Від риболовлі теж довелося відмовитися.
Наприкінці 1980-х Євген Ван три роки працював у зоопарку ветлікарем. Тут і познайомився з дружиною. Зустрічалися два роки.
На тваринах великих грошей не заробиш
— Появу Тані в зоопарку я прийняв у штики. Вона після школи прийшла працювати в сектор копитних тварин. Не маючи досвіду, це небезпечно. Та й працювали там чоловіки, які часто приходили на підпитку. Згодом забрав її у свій сектор. Працювали разом. Потім почали зустрічатися, — про особисте Євген Леонідович говорить неохоче.
Ви не надто відкрита людина.
— Переконуюся, повністю вірити не можна нікому. Не вважаю за потрібне ділитися своїми переживаннями навіть із близькими. Не завжди твій головний біль має переходити до іншого. Рішення звик приймати сам. Звісно, коли питання стосувалося обміну житла, то радився з дружиною. У нас діти різнополі, а з двокімнатної квартири трикімнатну не зробиш. Тому обміняли на приватний будинок. Дружину попередив, доведеться трохи залізти в борги. Бо будинок без вигод і потрібно було доводити все до ладу. Таня сказала, що зі мною їй не страшно.
Розповідає, що дружина 38-річна Тетяна працює в обласній стоматологічній поліклініці. Мають 18-річну доньку Марію, яка навчається на дизайнера, та 16-річного сина Микиту.
Як проводите відпустку?
— У тривалу не ходив років 15. Узимку мав два тижні, та їх все одно провів у зоопарку. Читав, щоб добитися підвищення, людина має працювати добросовісно 8 годин. Після досягнутого кар"єрного росту має робити по 12 годин. Я інколи працюю й по 14. У вихідні — по півдня. Наше покоління не вміє відпочивати. Нас учили працювати.
На машину заробили?
— Ні. На тваринах великих грошей не заробиш. Принципово кредити ніколи не брав і зараз дуже добре почуваюся. Бо багато знайомих, хто брав, потрапили в кабалу, з якої складно виходити. Деякі приходили в банк і кидали ключі від машини.
Звідки походить ваше прізвище?
— Із Манчжурії. Мій дід десятирічним утік із російським цирком. Я народився й виріс у Черкасах.
Питання про прізвище мене добивало у радянські часи. Цікавилися, чи є родичі за кордоном. Може, десь і є. Але я їх не знаю.
4 
1
Коментарі