Популярний актор комік-трупи "Маски" Георгій Делієв разом зі своїми колегами Борисом Барським і Наталею Бузько 28 жовтня зіграють виставу "Одеський підкидьок" в Будинку офіцерів. З цією постановкою улюбленці глядачів проїдуться по всій Україні. Незадовго до свого приїзду Георгій Делієв розповів про те, як ледь не втратив життя.
"Одного разу я грав в хокей на ковзанах. Раптом відчуваю, як піді мною провалюється лід ... Я впав в холодну ополонку і почав тонути, дно намацати ногами не міг. Подумки попрощався з життям, думав, що все, мені каюк. Уявив собі чітко цю картину ... Думаю, такий молодий, зовсім не нажився ... Але сталося диво: на березі опинилися дорослі і швидко зметикували: зв'язали вузлом шарфи і кинули мені, я вчепився за цей імпровізований канат, а вони лягли на лід і витягли мене. Мені було тоді років 12-13. Батькам я розповів про те, що зі мною тоді сталося, лише через двадцять років. Вони, звичайно, привітали, сказали, який я молодець ... Але я запам'ятав цей день назавжди ", - зізнався Георгій Делієв.
А ось розповідаючи про майбутню виставу, колега Бориса Барського заінтригував, заявивши, що такої правдивої Одеси, як в їх постановці, глядачам більше не побачити ніде.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Олег Філімонов в потязі обіграв карткових шулерів
"Коли одесити дивляться, як в кіно показують їх рідне місто, вони сміються і не вірять тим жартам, які чують. Це якийсь міф! У нашому спектаклі драматург Георгій Голубенко не намагався показати" перлину біля моря "з точки зору"одесизму" . Він дуже відчував Одесу і її енергетику. Це справжня одеська історія, тонко описана. Одеса - філософське місто, місцеві жителі вважають себе філософами. Гумор - теж філософія. і Гарік передав цю філософію, можливо, тому я так вхопився за цю виставу. По суті це драма, але там так багато смішних діалогів, що це більше схоже на трагікомедію, нехай і зі щасливим кінцем", - розповів актор.
На питання, що допомагає зоряної трійці стільки років бути разом, Делієв відповів так:
"Ми не п'ємо кров один одного і з повагою до кожного ставимося. Поза сценою зустрічаємося, але ходимо один до одного в гості тільки з якихось подій. Наприклад, до Барського приїжджаємо в сауну паритися на день народження. Це не традиція, просто він у себе побудував баню, а я ні. Якщо думаєте, що 31 грудня ми зустрічаємося в лазні, як у фільмі "Іронія долі", то ні. Хоча одного разу в новорічну ніч, ще молодими, були в Скадовську, готель перебував на березі моря, так ми взяли рушники та пішли викупалися".
6 
5298
Коментарі