— 15 років тому поцупив у батька машину, щоб покатати подругу. Татові "жигулі-копійка" в грязюці були. Помити не встиг, так і поїхав на побачення. Через тиждень з Мариною розійшлися. Посварилися через дрібницю. А дівчина вродлива була, характер мала ідеальний, — розповідає киянин Олексій Цибульський, 34 роки, член клубу любителів "Шевроле Лачетті".
— Через років три узнав, що на брудній машині на побачення їздити не можна. Це до розлуки. Знав би — помив би.
У водіїв є півсотні забобонів. Застерігають від аварій, штрафів і поломок. Після покупки машини у її салон кидають монету, щоб потім не витрачатися на ремонт. Нове авто не фотографують, щоб на сфотографованій деталі не з'явилася подряпина. На капоті та багажнику не підписують документи. Вірять, це до аварії.
— Не можна купувати аптечку, знак аварійної зупинки чи трос перед далекою поїздкою. Брат моєї дружини, Андрій, не вірив. Купив нову "Мазду-6". Через тиждень зібрався у Крим. По дорозі купив аварійний трикутник. І на виїзді з Києва в нього влетіла вантажівка. Розбила так, що евакуатор довелося викликати. Якраз і знак пригодився. Відремонтували машину неякісно, довелося переробляти. Потім колір підібрали не той. Довелося доплачувати за перефарбування.
Киянин Анатолій Пугач дотримується забобонів, перевірених на власному досвіді. Він далекобійник із 33-річним досвідом. Їздить автотягачем "Рено".
— Вантажівку обходять тільки ззаду. Бо не пощастить у дорозі, — каже Анатолій Пугач, 52 роки. — Це ще з радянських часів повелося. Поки ти обходиш машину, в неї може сісти напарник і рушити. Ненароком наїде. Я ніколи не кажу точного часу свого приїзду. Попадався на цьому разів п'ять. Років сім тому переді мною вибігла коза. Я її збив, ще й проволочив по асфальту бабку, яка тримала козу на ланцюзі. Жінка лишилася живою, а коза загинула. Ще й фарбу обдер ланцюгом і рогами.
Чекав даїшників і запізнився на зустріч на 4 години. Минулої зими відхилився від графіка на 8 год.
— По дорозі зустрів далекого родича з дружиною. Вони в Житомирській області живуть. Їхали в лікарню, бо в жінки живіт страшенно болів. На трасі їхній "москвич" заглох. А на дворі сніг валить. Я розвернув фуру й повіз у лікарню. У неї виявився апендицит. Тепер нікому не кажу точного часу прибуття.
Далекобійник не рахує в машині грошей. Не нарікає на неї, сидячи у салоні. Вважає, авто відчуває водія. Може образитися і зламатися в дорозі.
— Свистіти у салоні — до штрафу. Раз підвозить мене до вокзалу сусід на своїй БМВ. Саме новину передали по радіо, що Качинський розбився на літаку. Я від здивування свиснув. А Сашко як гаркне на мене. Каже, що штраф платитиму я. Через 2 хвилини нас зупинили даїшники. Сашка аж у піт кинуло. А хлопці дроти просили, щоб "підкурити". Їхня "сімка" саме заглохла.
Цього року Пугач купив новий легковик. По автосалонах їздив старою "ауді". Паркував під автоцентром і йшов дивитися на нові машини.
— Машина заглохла, не заводилася. Півгодини не міг виїхати. До того проблем не було. Акумулятор і свічки нові, стартер працює. Усі вузли попеперевіряв. Тоді тільки завелася. Таке саме було, як продав її. Виїхав із новими господарями до Бориспільської траси. За кермо сів новий власник Олексій. Повертає ключа — а машина анічичирк. Олексій розхвилювався, зазирає під капот. А мені так шкода стало машину, ніби дитину свою віддав. Вона вірно служила. Я свою "ауді" Едіком називав. Я її купив у водія Едіка. Від нього на багажнику лишилася наліпка з іменем. Кажуть, машина з іменем служить надійніше.
1 
1
Коментарі