Киянин Олексій, 42 роки, тримає автомайстерню у гаражному кооперативі, що за 1,5 км від метро Петрівка. Він скуповує крадені автомобільні шини.
— По 10-15 у день приносять, — каже. — Я їх скуповую по 200–400 гривень залежно від марки та моделі. Знаю, що крадені. Одразу ж виставляю на продаж по 400–700 гривень. Нічо, народ бере.
Крадені покришки Олексій пропонує клієнтам як уживані. Продає на третину дешевше за нові.
— Із минулої осені кількість замовлень у моєї фірми впала наполовину. Капітальних ремонтів не роблю, а лише дрібні, — розповідає. — Збирався взагалі закрити бізнес. Але після того, як почав торгувати беушними шинами, трохи краще себе почуваю.
За день на крадених покришках Олексій заробляє до 8 тис. грн.
— Ними торгують багато дрібних майстерень, — запевняє. — Якщо прийде міліція, скажу, брав із рук. Продавці сказали, що здають свої шини. Оці літні вони принесли серед зими, бо гроші були потрібні.
Олексій має кількох постійних постачальників:
— Пара наркоманів і кілька злодюг. Але мені те байдуже.
Менти не шукатимуть мої колеса. А як їм платити, ліпше купити нові шини
Володимир Дмитренко із столичного управління МВС Києва каже, що колеса часто крали 10–15 років тому. Тоді це було зумовлено дефіцитом.
У киянина Вадима Скомаровського, 28 років, два тижні тому поцупили шини від його "ланоса".
— Ночував у своєї дівчини по вулиці Гната Юри, — розповідає. — Автівку поставив під вікнами. Зняли за ніч усі колеса. Вийшов зранку — машина стоїть на цеглинах.
До міліції Скомаровський не звертався.
— Усе одно справу замнуть. Менти не шукатимуть мої чотири колеса. А як їм платити за розкриття злочину, аби ним хтось займався, — то ліпше купити собі нові шини й не морочити голову.












Коментарі