Оновлену "Мазду СХ3" в Україні почали продавати торік. Це найменший кросовер японського виробника. Він зроблений на базі хетчбека "Мазда-2".
Нова машина синього кольору стоїть у закритому приміщенні компанії "Авто Інтернешнл" на столичному проспекті Степана Бандери. Її пропонують на тест-драйв. Вартість моделі — від 650,4 тис. грн.
Автомобіль має масивну решітку радіатора й світлодіодні фари з лінзами. Лінія вікон задніх дверей злегка піднята. На дверцятах багажника — невеличкий козирок. Нижня частина кузова оздоблена чорним матовим пластиком і хромованими накладками.
У тестової СХ3 — повний привІд. Його система запозичена у більшого й дорожчого позашляховика СХ5 — привід на задні колеса під'єднується автоматично, коли пробуксовують передні.
У машини 2-літровий бензиновий двигун із підвищеним ступенем стиснення і ланцюговим приводом. Коробка передач — автоматична.
Багажник кросовера невеликий — на 350 літрів. Не дуже зручним є борт: потрібно високо піднімати сумки. Розпланований відсік добре: оббитий практичним пластиком, є місце під фальш-підлогою.
Запасне колесо до машини не йде. Замість нього лежить ремкомплект для шин із компресора і герметика. Ліхтар освітлення багажного відсіку має вимикач. Це зручно, коли потрібно на тривалий час відчинити багажник і не розряджати акумулятор.
Задній дверний отвір знизу невеликий, як і у більшості машин цього класу. Місця для ніг задніх пасажирів мало, особливо тих, хто високого зросту. Проте голова у стелю не впирається. У спинці сидіння є підлокітник із підстаканником.
На водійському місці просторо. Сидіння має легку бокову підтримку, підігрів та електропривід із пам'яттю положень. Торпедо виготовлене з жорсткого пластика, вздовж йде вставка з алькантари — штучної замші. Як і в інших "Мазд", кнопок на торпедо небагато. По центру — сенсорний рідкокристалічний дисплей. Біля важеля коробки передач — джойстик керування мультимедійною системою, регулятор звуку й вмикач спортивного режиму.
На центральному місці панелі приладів замість спідометра встановили тахометр, подібно до спортивних мотоциклів. Кермо триспицеве із підігрівом. Проте він працює лише у зоні правильного хвату — по боках. Між сидіннями є підстаканники, розраховані на різні розміри склянки.
Затискаю педаль гальм, торкаюся кнопки запуску двигуна — й машина заводиться. Над козирком панелі приладів відчиняється прозорий проекційний дисплей. На ньому відображається швидкість кросовера. Переводжу важіль коробки передач у режим їзди й рушаю.
Автомобіль без затримок реагує на дотик до педалі акселератора, швидко прискорюється.
Керування — гостре, як у спортивних хетчбеків, підвіска жорстка. Порівняно із більшістю позашляховиків цього класу, в нього невеликий радіус розвороту — можна одним махом розвернутися на двосмуговій дорозі. У машини є камера заднього огляду. Вона автоматично вмикається під час руху заднім ходом.
Виїжджаю на вул. Набережно-Хрещатицьку, їду в середній смузі. Час від часу на бічних дзеркалах миготять червоні індикатори виявлення машин у мертвій зоні видимості. Проекційний дисплей починає відображати попередження і знаки обмеження швидкості. Як тільки заїжджаю в тунель, автоматично вмикаються фари.
На Житомирській трасі випробовую спортивний режим. На ньому з ручним перемиканням передач автомобіль розганяється до 100 км/год приблизно за 9 секунд. На швидкості понад 140 км/год кермо стає важчим, але машина добре керована.
1 
70
Коментарі