Статус

Останнім часом, у запалі боротьби української мови за самовизначення, неодноразово доводилося чути про міжнародний статус російської. Вельми вагомий аргумент - згоден. От, мовляв, куди там українській. Мєлочь, сошка, яка вже завтра сконає в конвульсіях. Весь світ розуміє, любить і вивчає російську. Навіть "десь в Африці далекій, біля річки Лімпапекі". Класика! Балет! Фігурне катання!

Не те, що б я був проти міжнародного статусу російської. Навпаки! Я чесно не проти, аби по всіх закапелках світу знали російську. Приїздиш до колишніх людожерів Папуа-Ґвінеї і замовляєш: "Мяса хочу! Отбивную!" І вони покірно приносять відбивну. Кажеш: "Дайте водки, чтобы боль свою залить!" І вони слухняно приносять горілку. Холодну, щойно з морозильника. Заливай біль, та тільки плати. Але практика - безнадійно далека від цього омріяного поколіннями радянських людей ідеалу. На превеликий жаль.
Отже, практика. Перебуваючи на одному з найбільших світових поетичних форумів у Колумбії, де зібралися культурні люди, які знають зазвичай по кілька мов, зі здивуванням усвідомив, що з числа 70 учасників із п'яти континентів російську мову знали тільки двоє - я і поет із Казахстану Улуґбек Есдаулет.

Російську мову знали тільки двоє

Я бився в істериці: "Чому ви не вивчаєте російської, невігласи!?" Я плакав і рвав на собі волосся: "Це ж мова Гоголя і Миклухо-Маклая!". А вони собі стоять, кліпають очима і знічено усміхаються.

"Межі моєї мови означають межі мого світу" - сказав один мудрий чоловік. Цей принцип прикладається до російської, хоч і не тільки до неї - ідеально. Тому нема причин надимати щоки. Втім, ніде правди діти - російську класику у світі люблять, знають і поважають. Але в перекладах своїми мовами. Крім балету і фігурного катання, звісно. Їх розуміють усі без перекладу.

І жодної зловтіхи. Суцільний жаль і прагматика: "Межі моєї мови означають межі мого світу".

×