Завжди був худий. При зрості 190 сантиметрів важив 80 кілограмів. На першому курсі університету хотів іти на баскетбол. Випадково зустрів тренера з атлетичної гімнастики. Запитав, чи не хочу записатися в його секцію. До кінця не зрозумів, що це, але згодився. Згодом дізнався, що в радянські часи так називали бодибілдинг. Мій тато привозив із Польщі, звідки він родом, відеокасети із фільмом "Рембо". Хоч озвучка була польською, а мови я не знав, переглядав їх двічі на тиждень. Сільвестр Сталлоне став прикладом.

 

За освітою я фізик-ядерник. Після університету пішов працювати за спеціальністю у держустанову. Пробув там близько трьох років, але паралельно займався спортом. Почав тренуватись у підвальному залі. Мене почав цікавити більше не розвиток сили, а естетичний бік. У певний момент спортивна чаша, навіть у плані заробітку, переважила держслужбу. Довелось зробити вибір.

Виступив спочатку у Києві - переміг. Потім зайняв третє місце на чемпіонаті України. Це мене змотивувало. Ніколи не був екстравертом. Був закритим. Не думав, що сцена мене так захопить. Це як наркотик. Тепер проводжу семінари. Чим більше людей, тим мені більше подобається.

Під час змагань на сцені стоїш і думаєш: "Коли це закінчиться?" Тому що стан виснажений, а в очі софіти світять. В останні дні практично не п'єш води. Стан такий, що тобі вже все одно, що там коїться. Коли мене нагороджують, на сцені емоцій не показую. Тому що думка одна: "Слава богу, відстрілявся. Тепер можна нормально поїсти, попити".

Відкритий бодібілдинг потребує років підготовки. Більшість хоче швидких результатів, тому сьогодні популярний пляжний бодібілдинг. У ньому чоловіки виступають в шортах. Тому мої перемоги давали нелегко. Особливим для мене було змагання на чемпіонаті Європи за версією IFBB. Турнір проходив 6 травня. Це день народження моєї мами. Виходячи на сцену, розумів, що потрібно викластись на повну, не було варіантів. Виграв.

У бодібілдингу генетика - один із вирішальних факторів. У нас в підвальному залі був хлопець, який дуже хотів розкачатись. Невеликого зросту і худорлявий. Носив з собою їжу у судочках постійно. Доглядач залу йому постійно говорив: "Як не старайся, з поні володимирського ваговоза не зробиш". У нього так нічого й не вийшло. Хоча перемоги отримують саме ті, хто більш старанний і впертий. Генетично я пішов у свого діда Яна. Знаю його лише за фотографіями. Був високим і худим.

Головна відмінність нашого спорту - основна робота виконується до змагань. У день Х ти вже не можеш щось змінити. За три місяці розписуєш собі дієту і план тренувань. Вийти на сцену позувати - це легко.

Дотримуватись режиму харчування найскладніше на початку. Потім це стає стилем життя. Вже на автоматі рахуєш скільки білків, жирів і вуглеводів у стравах. Я за те, щоб зберігати обличчя цілий рік, а не час від часу. Коли не готуєшся, можеш і торта з'їсти. Якщо дозволю собі щось зайве, у тренажерному залі відпрацюю. На підготовці ж їжу зважуємо до грама.

Намагаюся в роботі не використовувати слово "дієта". Ми одразу асоціюємо його із забороною, а наш мозок цього не любить. Дієта має тривати якийсь час. Коли закінчується, людина, як правило, набирає ще більше кілограмів, ніж скинула. Я за те, щоб не демонізувати продукти. Потрібно просто привчити організм до правильного харчування на все життя. Як показує практика, 4-6 тижнів достатньо, щоб відпрацювати звичку. Наприклад, обмежити себе у солодкому. Це випробовував на собі.

Щодня відвідую тренажерний зал. Головна мета — спалити підшкірний жир і вивести зайву воду. Це називається "сушка". У цьому допомагають елементарні вправи — найефективніше жир спалюється при середньо-низьких навантаженнях. Під час підготовки до змагань на роботу ходжу пішки. На це в мене йде 35 хвилин. Своїм підопічним, які мають малорухливу роботу, раджу виходити з громадського транспорту за дві зупинки від дому. Не треба приходити у тренажерний зал і ходити на біговій доріжці. Жир спалюється, коли організм отримує багато кисню.

Коли готуюся до змагань, за день можу з'їсти до 20 яєць. Українці мають стереотип, що здоровий спосіб життя і харчування — це дорого. Однак якщо порахувати, скільки грошей витрачають на шаурму, чипси, пиво, то це дорожче, ніж дві пачки рису та курячих філе. Не треба щодня їсти лосось. Достатньо трохи нежирної риби й овочів.

Коли хлопці просять підготувати до змагань, відмовляю їх від гормональних препаратів. Це найбільше зло серед спортсменів. Найпоширеніший гормон — інсулін. Він у багато разів збільшує здатність організму засвоювати корисні речовини з їжі. Після його прийому виникає неймовірний апетит. Організм росте як на дріжджах. Та інсулін різко знижує рівень цукру в крові. Це шкідливо для мозку, бо він працює на глюкозі. Через це людина може знепритомніти. А якщо ніхто не заллє до рота цукровий сироп — померти. Інсулін — гормон для діабетиків, тож хай таким і лишається.

 

Під поняття "хімія" у нас вносять все підряд. Є спортивне харчування - добавки, БАДи. Є окремий клас гормональних препаратів. Допінг є у всіх видах спорту високих досягнень. Бодібілдинг це найкраще проявляє. Якщо бодібілдер збирається приймати гормональні препарати, то це повинно бути під контролем лікарів. У федерації є допінгконтроль. Якщо ловлять перший раз - отримуєш дискваліфікацію на три роки. Другий раз - отримуєш пожиттєву. Щосезону є ті, кого ловлять.

 

Щоб на мою масу набрати добову норму білка, потрібно з'їдати близько трьох кілограмів м'яса. Це і по грошам дорого, і навантаження на шлунково-кишковий тракт. Тому певну частину вживаю у вигляді рідкого білку. Також важливий вітамінний комплекс. Через невисоку якість продуктів необхідні поживні речовини, що допомагають спалювати жир і укріплюють серцевий м'яз. Для підтримки суглобів маю в раціоні біологічно-активні добавки, які стимулюють синтез хрящових тканин. Це необхідно, коли працюєш з великими вагами. Якщо з суглобом щось сталось, то ці БАДи вже не допоможуть. Також потрібна правильно техніка виконання вправ.

Найскладніше навчити людей повноцінно снідати. Це проблема більшості. Я себе ще зі студентських часів привчав. Це джерело білка - яйця найпростіше. Порція вуглеводів - гречка чи вівсянка. Зазвичай, людей лякає, коли некваліфіковані тренери говорять про шість прийомів їжі, основний сніданок. Для організму це стрес. Людину потрібно підводити плавно до цього. Наприклад, на початку варто встановити, що будуть два повноцінні прийоми їжі в день і перекус. Потім останній перетворюється у прийом, тому що організм вже сам вимагатиме. І так далі.