Чи можливо вилікувати гепатит С?

Згідно статистики Всесвітньої організації охорони здоров'я, на сьогодні близько 200 мільйонів осіб у всьому світі страждають на хронічний гепатит С. Чимало інфікованих людей навіть не здогадується про те, що їх здоров'ю та життю загрожує подібна небезпека. Пересічному громадянину така цифра може видатися фантастичною.

Та це лише на перший погляд.

Загроза інфекції сягає пікових значень серед  таких вразливих категорій населення, як ін'єкційні наркомани, проте буде хибною думка, ніби на гепатит С можуть захворіти лише "маргінали".  Легковажність та самовпевненість може дорого коштувати здоров'ю: оскільки збудник хвороби передається через кров, будь-яке інвазивне втручання в наш організм — ін'єкція знеболюваного сумнівною голкою, манікюр в "підозрілому" салоні, татуаж, пірсинг — всі ці процедури несуть певний ризик інфікування вірусом гепатиту С.  Окремо варто згадати медичних працівників — лікарів, медсестер, санітарок — їх професія передбачає повсякденні контакти з кров'ю. Мабуть, зайве нагадувати, наскільки це небезпечно.

Окрім того, в частині випадків збудник передається статевим шляхом — отже, незахищений секс певним чином також можна вважати фактором ризику інфікування вірусним гепатитом С. Таким чином, цифри, котрі надає ВОЗ, набувають цілком реальних обрисів. Також варто згадати, що чималий відсоток хворих з різних причин відмовляються від терапії.

Й дарма.

Потайки та нещадно

Гепатит С називають "лагідним вбивцею" не задля пафосного риторичного прийому. Симптоми хвороби нічим себе не видають роками і навіть десятиріччями. Лише у невеликого відсотку інфікованих недовго спостерігаються жовтяниця  чи біль під правим ребром. Але в основному симптоми захворювання неспецифічні — слабкість, безсоння,  схуднення тощо. Проте з плином часу руйнується печінка: на  головному "фільтрі" організму виникають своєрідні шрами та рубці, тканина печінки перероджується, а сам орган не може належним чином виконувати свої функції.

Але це не найстрашніше: з роками у 20% відсотків хворих на гепатит С  розвивається цироз печінки — звісно, за умови якщо вони не отримають належну противірусну терапію. З часом ще 20% з них почують діагноз, який прозвучить як вирок:  "гепатоцелюлярна карцинома"  — рак печінки.  Фактично це і є вирок, оскільки ця форма раку майже не лікується.

Наразі виникає питання: а чи можливо вилікувати гепатит С, коли його вже нарекли "лагідним вбивцею?" Так, шанси одужати великі.

Але тільки у тих, хто зробить правильний вибір.

Єдина схема лікування, що дарує надію

Великий відсоток хворих на гепатит С мають шанси позбавитися вірусу – але за умови проходження стандартної схеми терапії,  яка призначається лікарем після проведення відповідної діагностики. В першу чергу фахівець має визначити генотип вірусу-збудника, активність печінкових ферментів, загальний стан організму пацієнта — від цих показників буде залежати схема та тривалість терапії. Попри це під час лікування хворий має вчасно проходити тести на вірусне навантаження, здавати біохімічні аналізи: це допомагає лікарю стежити за перебігом лікування та досягти його найбільшої ефективності  при мінімальних побічних ефектах.

Незважаючи на те, що останні роки невпинно ведуться пошуки та розробки нових ліків від вірусного гепатиту С, на сьогодні традиційна медицина схвалила лише один-єдиний стандарт терапії цієї хвороби – пегільовані інтерферони. В залежності від генотипу вірусу та стану пацієнта, вони застосовуються  як засіб  монотерапії або в комбінації з противірусним препаратом рибавірином.

Інтерферони — білки, котрі виробляються та накопичуються в клітинах крові й  епітеліальних клітинах слизових оболонок. Вони допомагають організму побороти інфекцію, і в першу чергу важливі своїми противірусними властивостями, оскільки віруси на  відміну від бактерій, більш стікі перед лікарськими засобами.

Пегільовані інтерферони або ПЕГ-інтерферони — це вдосконалені інтерферони. Вони являють собою  високотехнологічні молекули інтерферонів, до яких вчені приєднали полімер поліетиленгліколь (ПЕГ). Цей процес, який отримав назву "пегілювання", широко застосовується не тільки у виробництві інтерферонів. Процес пегілювання стабілізує білкову молекулу, яку нам потрібно додати в кров пацієнта в максимально цілісному вигляді. Полімерна субодиниця також захищає інтерферон від руйнування імунними клітинами організму.

Власне досконалість пегільованих інтерферонів полягає в тому, що завдяки полімерному ланцюжку  інтерферон отримує можливість підтримувати противірусну активність в організмі хворого набагато довше і протидіяти вірусам якомога ефективніше. В медичній термінології така властивість називається високою біодоступністю препарату:  саме вона забезпечує найвищу ефективність лікування при мінімальному ризику розвитку небажаних побічних ефектів.

Щодо ефективного лікування гепатиту С найвищу біодоступність мають пегільовані інтерферони. ПЕГ-інтерферони вирізняються найвищою противірусною активністю, в той же час вони виявляють низьку імуногенність, покращують переносимість інтерферонотерапії, і в цілому покращують якість життя пацієнта в процесі терапії гепатиту С.

На сьогодні в медичних колах не існує усталеної думки щодо переваг одних ПЕГ- інтерферонів над іншими. Проте в деяких дослідженнях ПЕГ альфа-2-а (peginterferon-alfa-2a) продемонстрували кращі результати в терпаії гепатиту С. Зокрема, переваги пегільованих інтерферонів альфа-2-а перед іншими інтерферонами, в тому числі й пегільованимим альфа-2-b, були доведені ще в 2008 в масштабному дослідженні Milan safety tolerability (MIST) study.

×