




"Є два способи тренувати соколів на полювання – як батько або як партнер, - розповідає 17-річний птахівник Дмитро Поліщук з райцентру Дубно на Рівненщині. - Якщо ростити пташеня і годувати його, то воно швидше до тебе звикає, як до птаха-тата. Але тут є великий недолік – згодом вихованець подорослішає й покине "гніздо" назавжди, бо така його природа. Та й під час полювання буде дуже галасливий, бо звик просити у тебе їжу. Другий варіант вигідніший, бо коли навчаєш уже молодого сокола, він стає твоїм партнером - довірятиме тобі як рівному і більш охоче поділиться здобиччю".
Дубенчанин цікавиться давньою традицією полювання із хижими птахами. Він належить до львівського клубу соколярів "Сапсан". Нині тренує молодого сокола-пустельгу Грету.
"Соколами займаюся всього другий рік, за цей час тримав трьох птахів у квартирі. Молодого птаха-пустельгу можна купити через Інтернет, коштує від 500 гривень. І хоч часто кажуть, що пустельга не може полювати з людиною, все ж вона дуже здібна. Найкраще для ловів обирати самичок, бо вони крупніші і краще полюють. Грета – мій останній птах, інші відлетіли на волю. У нас в квартирі вона живе у просторій клітці, кожного дня намагаюся гуляти з нею, щоб розправляла крила. Окрім хижих птахів маю ще на дачі голуб'ятню. Батьки моє хобі підтримують, навчаюся у коледжі на ветеринара".
Через графік навчання Поліщук тренує сокола переважно по обіді, але до настання сутінків. Для цього потрібна спеціальна амуніція: груба шкіряна рукавиця, щоб сокіл не поранив руки; вабило – імітація птаха-здобичі на мотузці, щоб привабити хижака у польоті; клобучок – шкіряний ковпачок на голову сокола, щоб не боявся і сидів спокійно на руці господаря; шкіряна мотузка-опотенки на лапки птаха із брязкальцями – щоб було легше утримувати сокола на руці і чути, де він летить.
Дубенчанин виїжджає на тренування на велосипеді на якесь відкрите місце. Під час їзди тримає сокола на руці. По приїзді знімає з голови соколихи шапочку-клобучок і відпускає птаха. Та миттю злітає у повітря й спостерігає за зграєю голубів неподалік. Зір сокола гостріший за людський у 2,6 рази.
"Двічі у мене сокіл заплутувався цією мотузкою на міських ліхтарях, але тепер звик сідати акуратно і не чіплятися, - Дмитро свистить і легенько стукає себе пальцями по лівій кисті, щоб сокіл сів на руку. – Коли я її кличу, Грета чує здалеку. Вона може літати десь у небі, але на призив все одно відреагує і підлетить. Раніше у мене була соколиха Маня, але одного разу вона не повернулася з прогулянки – вирішила, що тепер хоче бути вільною. Маня дозволяла гладити себе по пір'ю, а Грета – ні. Кожен птах має свій характер, як і людина. Але щоб сокіл навчився добре працювати у парі з людиною, його треба вчити не менше року. Соколи-балобани більш затребувані у мисливців".
Іноді Грета полює на молодих голубів та дрібних пташок, а найчастіше на мишей, жуків, коників та богомолів. Боїться котів та собак, дуже не любить п'яних людей – запах алкоголю відчуває одразу і стає неспокійною.
"Свою здобич Грета б'є дзьобом у голову і душить на землі. Коли вона щось вполює, я одразу підходжу і даю їй уже підготовлений шматочок м'яса з сумки. А доки вона його їсть, непомітно забираю впольовану тушку. Годую Грету нежирним голубиним м'ясом, бо свинини чи яловичини давати не можна. Вона й сама здатна себе прогодувати, треба лише випустити її політати. Шлях до нас додому вона знайде, але я все ходжу із нею".
Сокіл може прожити й до 25 років. Якщо птах справді прив'язався до господаря, то не покине його надовго. Ризик втратити сокола є, коли настає шлюбний період – птах залишить людину і може полетіти шукати собі партнера.
"Колись у мене жив тхір, я видресирував його і віддав у цирк. Тепер у мене в квартирі окрім сокола живуть білка та черепаха. Усі троє між собою не ворогують, кожен має своє місце, за їжу не сваряться. Грета черепаху і білку не чіпає, - додає хлопець. – Із соколами мене двічі запрошували до Дубенського замку на відкриття мисливського залу та казематів. Якщо видається можливість, то відвідую птахівничі виставки по сусідніх областях. Хочу ще витренувати на лови орла-беркута – це був би цікавий досвід".
Коментарі