Перша реакція українців на факт переговорів із лідерами сепаратистів у Донецьку – шок. Швидко додалися огида й обурення. І виборці Петра Порошенка відразу згадали його блискучу інавгураційну промову.
Тоді, 7 червня, новообраний Президент заявив: мирний діалог з Донбасом можливий, але саме з людьми, а не зі "стрєлками", "абверами", "бєсами" та іншою нечистю. А в своєму зверненні до нації 21 червня, вже після оголошення мирного плану голова держави наголосив: "Готовий до розмови з тими, хто помилково став на позиції сепаратизму. Крім, звісно, осіб, причетних до терористичних актів, убивств і тортур".
Але вже за два дні в Донецьку почалися перемовини, в яких на рівних із політиками різного калібру взяли участь представник терористичної організації "ДНР" Олександр Бородай та інші особи, оголошені в Україні в розшук як кримінальні злочинці. Причому схвалив їх особисто Президент, навіть делегував поважну людину в контактну групу. До якої, варто нагадати, входять Олег Царьов та Віктор Медведчук, кум Володимира Путіна.
Проте варто знайти праведному гніву безпечний вихід та глянути на ситуацію вже спокійніше. Й побачимо: Петро Порошенко людина слова. Й на переговори з терористами не пішов. Натомість, як обіцяв, зустрівся раніше з легітимними представниками політичної та бізнес-еліти Донбасу, обговоривши свій мирний план і отримавши підтримку. Правда, дисонансом прозвучав заклики Рината Ахметова сідати-таки за стіл із терористами, інакше війна не скінчиться ніколи. Мільярдера почули – на Донбас говорити з Бородаєм та йому подібними поїхав другий Президент України Леонід Кучма.
Хто уважно стежив за першими оцінками й коментарями, напевне помітив – його поява стала для учасників цього зібрання запеклих негідників несподіванкою, явно здивувавши. Була інформація: всі чекали, що українську владу представлятиме новий голова МЗС Павло Клімкін. Тим більше, що представництво Шуфрича, Царьова й тим більше – Медведчука не з'ясовано дотепер. Та поява Президента, колишнього, проте все ще досить авторитетного, стала, як швидко показав час, тактичним ходом. Персона Леоніда Кучми зміцнила відсутню дотепер самооцінку терористів й водночас похитнула їхню опору.
Тут варто нагадати: майже ніде в цивілізованому світу перші особи справді не ведуть жодних перемовин із озброєними бандитами й вбивцями. Держава Росія – виняток. Згадайте, як нині покійний російський прем'єр Віктор Черномирдін особисто домовлявся по телефону з лідером чеченських бойовик Шамілем Басаєвим, котрий керував захопленням заручників у Будьонівську без малого двадцять років тому. Для російського політичного істеблішменту нормально почати домовлятися про поступки з малограмотним злобним терористом. Бо сам процес надає людині з автоматом певного суб'єктного статусу. Він не просто гопник із великою дороги. З ним мають справу серйозні люди, бо він, гопник, їх до цього змусив.
У даному випадку роль такої дуже важливої персони погодився зіграти Леонід Данилович Кучма. З чого опосередковано стає зрозуміло: ані кум самого Путіна, ані Нестор Шуфрич, котрий представляв невідомо, кого, для Бородая з компанією такими фігурами не є. Сам же Кучма нічим не ризикував. Йому не треба боятися за репутацію – свого часу після "справи Гонгадзе" він її суттєво втратив і не повернув. Натомість статус другого Президента, якого знають всі, навіть рядові бойовики ДНР та ЛНР, надав потішній частині великого всебічного переговорного процесу статусу, якого хотіли російська сторона та пан Ахметов, закликаючи владу домовлятися зі злочинцями.
Але замість влади приїхав Кучма. Якого просто так не пошлеш. Та й нема потреби. Адже участь у переговорах про перемир'я другого Президента України додає терористам такої очікуваної суб'єктності. А Леонід Данилович без особливих втрат для себе та країни виконав прохання молодшого колеги. Злітав, послухав, поговорив. Тепер навіть Путін не ризикне сказати, що всі сторони "конфлікту" до переговорів не залучені.
3 
1
Коментарі
4