Наприкінці грудня минулого року увага українських ЗМІ була прикута до ситуації, що виникла довкола Бібліотеки української літератури в Москві. Тоді книги з бібліотеки вилучили в рамках кримінальної справи за фактом поширення екстремістської літератури. Згодом питання було начебто розв'язане і вщухло.
Я проти того, аби книжки заарештовували, вилучали з бібліотек та вільного продажу, палили чи нищили в інший спосіб. Проте мені хотілося б знати, як російська поліція готова оцінити окремі позиції асортименту центральних московських книгарень. Зокрема, чергову, як свідчить анотація, ґрунтовну (447 стор.) працю громадянина Росії Сєргєя Родіна "Украинцы". Антирусское движение сепаратистов в Малоросии", яку підготувало до друку в 2011 році "Издательство Русского Имперского Движения". Зокрема, вже в анотації автор застерігає, аби російські читачі готувалися до прямої української загрози, кінцева мета якої – знищити Російський Народ (саме так, обидва слова з великої літери). Самих українців, як і білорусів, Родін називає "так званими", принципово беручи ці слова в лапки. У цьому автор на диво послідовний.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тягнибок пояснив, що таке націоналізм насправді
Поруч із згаданою новинкою на полиці стоїть твір Родіна 2008 року видання "Отрекаясь от русского имени", де він, "залапковуючи" назву нашого народу, відстоює позицію, що українці – навіть не народ, а етнічна химера. Сєргєй Родін тему не монополізував. Інший публіцист, Олександр Широкорад, цілком серйозно розглядає можливість українсько-російської громадянської війни у дослідженні "Россия и Украина. Когда заговорят пушки", яке видано в загальній книжковій серії "Великие противостояния". Тобто російські автори не просто констатують суперечності між нашими країнами, а й готові визнати їх серед інших "великих протистоянь". Цікаво й характерно, що переважна більшість досліджень у цій серії розповідають про чергове протистояння держави Росія з кимось іншим. В підсумку складається враження, що сусідня держава зайняла кругову оборону, живучи в оточенні ворогів.
Гуляючи по одній із центральних московських книгарень, я склав для себе список подібних видань. Однак подавати його весь не варто. Краще згадати кілька позицій, котрі можна знайти поруч із книгами про реальну українську загрозу. Наприклад, брошура "Сталин за 90 минут", автори якої вирахували, що саме цього часу вистачить, аби прочитати тоненьку книжечку і дізнатися про дитинство, юність та велич товариша Сталіна. Грубші книги радикально червоного кольору теж присвячені цій історичній особі, причому в анотаціях кожен автор зазначений як "известный российский сталинист" або "авторитеный российский сталинист". Ці книжки, як і твір "Берия. Лучший менеджер ХХ века", можна купити як у Києві, так і в Харкові на книжкових базарах, а також знайти у окремих книжкових магазинах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Політологи із Західної України відповіли Табачнику на "печерний націоналізм"
З цього логічно напрошується кілька простих запитань. Чому книги того ж Сєргєя Родіна не підпадають під визначення "націоналізм" та не відповідають термінам "ксенофобія" чи "розпалювання міжнаціональної ворожнечі"? Наскільки нормальною є пропаганда сталінізму у Росії, а тим більше в Україні? Чому наша "влада" (це слово таки варто писати в лапках) нічого не робить для проведення контрпропаганди? Книги пишуться для того, щоб їх читали. За пропаганду сталінізму мусить бути хоча б адміністративна відповідальність. Вдома читай, публічно – зась.
В Україні видається досить багато тієї ж антисталінської літератури. Проте кожна подібна книга потрапляє під визначення "український націоналізм" та, відповідно, подається суспільству як щось негативне. До речі, якщо в Росії підтримують неосталінізм та називають українців "так званими" виключно тамтешні автори, то в Україні з проявами неосталінізму та російського радянського шовінізму можна ознайомитися в дослідженнях здебільшого іноземних авторів: європейських та американських. Самі ж українці поки що не поспішають ставити під сумнів існування російської нації, але так само не квапляться пропагувати ідеї поміркованого націоналізму.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нас душить націоналізм - російський
Те, що окремі росіяни дозволяють собі, російська влада готова толерувати, бо все це на виході працює для ствердження російської ідеї. Варто комусь в Україні завести подібні розмови, їх тут же засудять не лише по той бік східного кордону, а й всередині країни.
Після знайомства з асортиментом книгарень та реакцією на того ж "Чорного ворона" складається стійке враження: російським націоналістом бути не соромно, а навіть почесно в Росії та за її межами, а українським – ганебно навіть в Україні.
3 
1
Коментарі
109