Не нужно ждать. Евросоюз и США должны заблокировать "Северный поток-2"

Российское вторжение на Донбасс в 2014-м имело целью обосновать необходимость его строительства

Державна дума РФ прийняла рішення і звернулась до президента Володимира Путіна визнати самопроголошені ДНР та ЛНР. Поки це не означає визнання незалежності маріонеткових утворень, бо це має зробити президент РФ. Але зрозуміло, що Дума зробила це "с высочайшего согласия".

Тому не потрібно нам чекати завершення формальної процедури. Її проходження через Думу означає цілком логічний фінал.

У зв'язку з цим, уявляються необхідними як мінімум дві речі:

1. Заява МЗС про те, що Мінські домовленості остаточно мертві і не мають для України жодного значення. Тобто, те про що наразі говорив міністр Дмитро Кулеба: "Хочу ще раз нагадати незмінну позицію України. У разі ухвалення рішення про визнання - де-факто і де-юре Росія вийде з Мінських домовленостей з усіма супутніми наслідками".

2. Звернення до США та Євросоюзу з вимогою обіцяних санкцій проти РФ, насамперед, припинення "Північного потоку-2" як превентивного заходу.

Слід нагадати західним партнерам, що саме російське вторгнення на Донбас і створення квазідержавних маріонеткових утворень мало на меті (з-поміж іншого) обґрунтувати необхідність будівництва двох мегапроєктів Путіна - "Південного потоку" та "Північного потоку-2". Мовляв, в Україні громадянська війна і виникли ризики транзиту російського газу до Європи. Саме в період активної фази російського вторгнення на Донбас у квітні-липня 2014-го уперше прозвучало повідомлення про розширення "Північного потоку", відповідний проєкт якого під назвою "Північний потік-2" був офіційно анонсований 2015 року на Санкт-Петербурзькому міжнародному економічному форумі.

З огляду на перелік наведений нижче, остаточне блокування "Північного потоку-2" буде асиметричним кроком і безболісним для ЄС з подальшого стримування Росії.

Тим більше, що в Москві вирішили себе не стримувати, як раніше. Ще у 2020 році звідти лунало: "Нужно достроить "Северный поток-2", запустить его, после чего можно чувствовать себя свободнее. Тогда можно будет поменять политику и в отношении ЛДНР и Украины". Це говорив член ради з міжнаціональних відносин при президентові Росії Богдан Безпалько.

Довідково для розуміння взаємозв'язку між путінськими потоками та вторгненням на Донбас.

Впродовж квітня-липня 2014 року Росія різко інтенсифікувала свою енергетичну дипломатію з метою прискорити реалізацію проєкту газопроводу "Південний потік" на Чорному морі та ініціювати "Північний потік-2" на Балтиці під тим приводом, що Україна як транзитна країна для експорту російського газу в Європу ненадійна, адже в Україні війна.

Підтвердження цього - сплеск газо-дипломатичної активності: низка зустрічей керівництва Газпрому з керівництвом Європейської комісії, федерального уряду Німеччини, керівниками провідних європейських газових компаній, а особливо спеціальні звернення Путіна до європейських лідерів 10 квітня і 15 травня 2014 року, телефонні розмови з Ангелою Меркель 4 травня та з Франсуа Олландом і Ангелою Меркель 19 червня. Також медіазаходи керівництва Газпрому. Ось перелік основних контактів високого рівня того часу мовою офіційних повідомлень російської сторони (впадає у вічі щільність контактів):

- 2 квітня у Брюсселі відбулися робочі зустрічі голови правління ВАТ "Газпром" Олексія Міллера з європейським комісаром з енергетики Гюнтером Еттінгером та міністром закордонних справ Німеччини Франком-Вальтером Штайнмаєром;

- 10 квітня Путін звернувся до лідерів низки іноземних держав, в які російський газ постачається транзитом через Україну;

- 15 квітня у Страсбурзі відбулася робоча зустріч голови правління ВАТ "Газпром" Міллера і комісара Європейської комісії з енергетики Еттінгера;

- 22 квітня Газпром і Австрія відзначили актуальність створення альтернативних маршрутів постачань російського газу в Європу;

- 4 травня відбулася телефонна розмова Путіна і Меркель. Було продовжено обговорення кризової ситуації в Україні. Лідери РФ і ФРН також обмінялися думками з питань забезпечення постачань і транзиту російського газу з урахуванням підсумків багатосторонніх консультацій (Росія-ЄС-Україна), що пройшли днями у Варшаві на цю тематику;

- 15 травня Путін звернувся до лідерів європейських держав щодо постачань і транзиту російського газу через територію України;

- 19 червня відбулася телефонна розмова з Меркель і Олландом. Продовжено обмін думками щодо розвитку кризової ситуації в Україні. Обговорювали також можливі наслідки зриву Києвом переговорів щодо врегулювання проблеми заборгованості за постачання російського газу для економіки і енергобезпеки Європи.

Заступник голови правління Газпрому, генеральний директор "Газпромекспорту" Олександр Медведєв, який грав роль корпоративного "міністра закордонних справ", у квітні-травні зробив дві показові заяви.

Перша прозвучала в інтерв'ю німецькій Handelsblatt 7 квітня 2014 року: "Задля уникнення ризиків, пов'язаних із ненадійними транзитними країнами, Газпром спільно з європейськими партнерами побудував газопровід "Північний потік" по дну Балтійського моря і планує прокласти "Південний потік" через Чорне море".

Друга заява про розширення "Північного потоку" прозвучала на його зустрічі 22 травня з президентом нідерландської газової компанії Gasunie Ханом Феннема і відбита в офіційному пресрелізі: "Учасники зустрічі також обговорили питання розвитку європейської газової інфраструктури в контексті підвищення ефективності постачань російського газу європейським споживачам. Зокрема йшлося про успішну реалізацію та можливості розширення проєкту "Північний потік".

3 червня на пресконференції керівництва Газпрому було поширено інформаційні матеріали, зокрема довідку "Експорт і підвищення надійності постачання газу в Європу", в якій ішлося: "З метою збільшення прямих постачань російського газу споживачам європейських країн опрацьовується можливість будівництва газопроводу"Ямал-Європа-2" і розширення проєкту "Північний потік".

Керівник Газпрому Міллер 16 червня на спільній пресконференції з міністром енергетики РФ акцентував увагу на Україні: "Зруйновано механізми державного і господарського управління. Взагалі, Україна займається саморуйнуванням. Те, що стосується українських транзитних ризиків. Про них російська сторона говорила давно. І саме українські транзитні ризики - причина будівництва такого газопроводу, як "Північний потік".

Показово, що вже наступного дня, 17 червня, на магістральному газопроводі "Уренгой-Помари-Ужгород" у Полтавській області було скоєно диверсію - підрив газопроводу. Схожа диверсія вже мала місце на цьому ж газопроводі 12 травня на Івано-Франківщині. Вибух збігся в часі з припиненням постачання газу для потреб України та виходом російської сторони з переговорного процесу з участю Європейської комісії з питань безпеки постачань природного газу в Україну і ЄС.

У спеціальному пресрелізі Газпрому від 11 липня 2014 року зазначалося: "Рада директорів ВАТ "Газпром" схвалила політику компанії щодо диверсифікації експортних маршрутів і додаткових заходів для підвищення надійності постачань газу на європейські ринки. З метою підвищення надійності постачань компанія реалізує проєкти будівництва нових експортних газопроводів, які нівелюють транзитні ризики. По дну Балтійського моря прокладено дві нитки газопроводу "Північний потік", є можливість розширити цей коридор, побудувавши додатково одну або дві нитки. Повним ходом, відповідно до графіку йде реалізація проєкту "Південний потік".

Отже, терористична діяльність диверсійних груп ФСБ та ГРУ (Гіркіна, Безлєра тощо) на Донбасі у квітні-липні 2014 року чітко корелюється з активністю російського політичного керівництва і Газпрому в Європі, що на міжнародному рівні поширювали наративи про "кризу в Україні", "громадянську війну" та "саморуйнування України", створюючи підґрунтя для її дискредитації як транзитної країни з одночасним нав'язуванням європейцям проєктів обхідних газопроводів у Чорному та Балтійському морях.

Оригінал