Кілька років тому колега Оксана розповідає історію своєї сестри.
— Усією родиною — з чоловіком і двома синами виїхали до Сербії. Тут у 2014– 2015 роках зарплати були малі. Бізнес не розвивався. А там хоч трохи, але краще.
— Якщо вже наважилися виїжджати, треба було кудись далі на Захід, — дивуюся.
— Вони й хотіли у Словенію. Але туди потрапити важко, бо країна входить до Євросоюзу.
— Щоби виїхати до Словенії, треба пройти співбесіду в Раші Сраки, — кажу.
Оксана ображається й кидає слухавку. Телефоную їй удруге. Пояснюю, що таке ім'я має словенська дзюдоїстка й чемпіонка. Вона вже закінчила активні виступи. Тоді хтось запустив чутки в інтернет. Мовляв, по завершенні кар'єри Раша Срака вирішила стати дипломатом. Оскільки її любов — дзюдо, а ім'я з англійської перекладається як "Росія", Сраку призначили послом Словенії в Москві.
Колега не вірить, перевіряє по комп'ютеру. Тоді сміємося разом.
— Насправді словенською "срака" означає — сорока, — пояснюю.
У липні торік Оксана поїхала до сестри в Сербію. В Белграді обходила всі визначні місця. Виставила у "Фейсбук" фотографію біля гарного будинку. На будівлі великими буквами написано: "Српско народно позориште".
— Вгадай, де це я? — запитує.
— Біля театру, — кажу. — Після Сраки це для мене шкільна задачка.
Увечері того дня в фіналі Кубка світу в Москві зустрічаються Хорватія і Франція. Я за хорватів, бо вони слов'яни й наші союзники. Донька — за Францію, бо вчить французьку. Після матчу Путін виходить вручати французам Кубок, а хорватам — срібні медалі. Пускається рясний дощ. Охоронці розкривають над російським президентом аж дві парасольки. Натомість президент Хорватії Мілінда Гарбар-Китарович мокне до нитки. Ніхто не здогадується подати їй парасолю.
— Що це було? — питає Світлана.
— Звичайна Росія, — відповідаю. — Раша срака.
— Просто позорище, — піддакує донька.
1 
1
Комментарии