У четвер, 4 квітня, більшість провела альтернативне засідання Верховної Ради поза межами парламенту. На ньому зібралися 244 народних депутата. Засідання вів спікер Володимир Рибак. На ньому було розглянуто і проголосовано низку законопроектів.
Те, що відбулося на Банковій – є надзвичайно тривожним сигналом. Бо це яскраво демонструє розполовинення депутатського корпусу, коли більшість поселилася на Банковій, меншість залишилася у сесійній залі.
Ця подія продемонструвала реальність розколу України. Тобто, можна з тривогою сказати, що якщо так і далі будуть розвиватися події, то ні до чого хорошого це не призведе. Треба розуміти, що за кожною депутатською групою, чи то більшість, чи меншість, — стоять мільйони українців. І це у чисельному вимірі близько 50/50. Розуміючи, що за кожною такою групою стоять живі люди, ми можемо з великою імовірністю прогнозувати, що такий неспокій перекинеться за стіни парламенту на терени України. А це вже величезна біда для української держави.
Знаючи, що ідею розчленування України сповідують дуже багато провокативних промосковських політичних та громадських організацій, неважко здогадатися, який вогонь ми можемо підпалити в Україні.
Крім того, переселившись для роботи на Банкову, провладна більшість відверто продемонструвала меншості, що в неї немає перепон для того, щоби вона (більшість), якщо далі меншість буде блокувати роботу у сесійній залі, має досить можливостей обійтися без опозиції.
Якщо ж говорити законно це, чи ні, то варто зазначити, що цього не заперечує регламент Верховної Ради. Хоча можна знаходити якісь юридичні нюанси, які б засвідчували невідповідність такого засідання регламенту ВР. У 2 статті регламенту чітко записано, що в разі прийняття рішення більшістю ВР, засідання може бути перенесене в інше місце поза сесійною залою. Тому більшість і вважає, що жодних законів вони не порушували.
Опозиція мала б проаналізувати наслідки всього, що сталося, і те, які перспективи є у подальшій ескалації такого процесу конфліктів. Не дай Бог, цей конфлікт буде перенесений за межі парламенту. Якщо хтось із наших політиків потайки потирає руки і думає, що було б добре, якби спалахнув вогонь у регіонах, який можуть підпалити прихильники, що сповідують ідею федералізації України, то ми можемо із жахом усвідомити, що буде з Україною.
Мета цього так званого "виїзного" засідання була, по-перше, у тому щоби продемонструвати меншості: "Шановні колеги, ви маєте усвідомити, що якщо у вас немає 226 голосів, ми ж не будемо "ваші забаганки" виконувати, реалізовувати і голосувати за них. Треба було на виборах набирати більше 226 голосів і ми тоді б були на вашому місці і ви б мали більшість у парламенті".
Ще один сигнал для опозиції: маючи можливість проводити засідання на Банковій, більшість демонструє, що "Можемо обійтися без вас, і в разі потреби змінити виборчий закон так, як буде вигідно нам" - запровадити чисту мажоритарку, прийняти рішення про скорочення кількості депутатів, відправити це до Конституційного суду. Знаючи цей суд, він дасть вердикт, що все це є у відповідності до права та компетенції більшості. Потім з цими питаннями вийдуть на референдум.
Тому ситуація є не тільки тривожною з того міркування, що конфлікт може переселитися в регіони. Це відверте і надзвичайно небажане протиставлення двох частин України і двох політичних позицій. Мудрі керівники опозиції мали б про це також думати і шукати шляхи виходу із цієї ситуації. Зрозуміти одне — меншості не вдасться робити все, що вона хоче. Треба з цим змиритися.
Віктор Янукович, якби це був український президент, неодмінно мав би висловити своє ставлення до всього того, що відбувається в українському парламенті. Президент же, як глухонімий: набрав у рота води і робить вигляд, що нічого не бачить і не чує.
3 
1
Комментарии
10