6-річною я бігала з хлопцями по двору й вивихнула ногу. Місяць провела в лікарні. Туди приходили дівчата з релігійної організації і розповідали про Ісуса. Приносили дитячу Біблію з гарними ілюстраціями. Усі сусідки по палаті захотіли назвати свого сина Ісусом, а доньку - Марією, на честь матері Ісуса. Я не була винятком.
У 14 років потрапила до юдейської релігійної школи для дівчат в Ізраїлі, під Тель-Авівом. Прожила там два місяці. Усі дівчата ходили в довгих спідницях, ковтах із довгими рукавами і шкарпетках до колін. Хлопців на території майже не було. Раз на тиждень приїздив садівник стригти траву. Молодий і дуже гарний. Після години роботи йому ставало спекотно і він знімав майку. Старші дівчата підглядали за садівником із вікон своїх кімнат і мріяли про секс із ним.
Можливо, серед убитих був мій інший прапрапрадідусь
До сніданку й після вечері всі збиралися молитися. Молитви були довгими. Нам говорили, що Месія не прийшов, але Його чекають.
Я засумувала й повернулася додому переконаною атеїсткою. За тиждень подумала, що це якось неправильно, і вирішила вірити в єдиного Бога. Але обходитися без його помічників.
А потім дізналася, що мої пращури з боку батька були православними священиками, а материного - рабинами. За рік батькова сестра розповіла, що мій прапрапрадідусь був у війську Богдана Хмельницького. Вони тоді нещадно винищували євреїв. Хто зна, можливо серед убитих був мій інший прапрапрадідусь - рабин. Іноді уявляю їхню зустріч у раю. І шок, що тепер вони - родичі.
Тепер я святкую православні та юдейські свята й молюся, щоб у нашому роду не знайшлося мусульман, католиків, буддистів, протестантів. Бо свят у мене й так забагато.
1 
1
Комментарии
17