– Алінка подзвонила: "Мамо, Таню вам привезу. Їхатиму в Польщу на заробітки". Відмовити не змогла, погодилася. Та вже через тиждень пожаліла. Дитина мене не слухає. Плаче, хоче до мами, – розповідає сусідка Марфа Мефодіївна. Її донька з дитиною жила у двокімнатній квартирі, яку їй залишив колишній чоловік. Працювала швачкою. Два роки тому поїхала на заробітки. Пояснювала: хоче зробити ремонт. 7-річну доньку привезла батькам.

– Уже сил немає, – каже Марфа Мефодіївна. – Думали з чоловіком, на старості будемо жити у своє задоволення. Останні роки так і було. Спали до десятої. Вечорами ходили гуляти в парк. Їсти майже не готували – скільки нам треба? А тепер повернулися колишні турботи. О шостій встаю, щоб онучці сніданок приготувати. Доки вона у школі, біжу в магазин і варю обід. Як приходить додому, сідаю з нею вчити уроки. До вечора голова обертом. Навіть до лікаря нема коли піти. Вже тричі "швидку" викликали, бо тиск скаче. Фельдшер сказав, що треба менше нервувати. А не виходить. За Алінку переживаю, як вона в тій Польщі. Та й за онучкою серце болить, що росте без матері.

Аліна телефонує батькам і доньці раз на тиждень. Викладає у Facebook фото з вікендів у Німеччині, Франції, Бельгії. Знімки підписує: "Насолоджуюся життям". Грошей додому не присилає. Каже, відкладати не виходить. Марфа Мефодіївна вдягає онуку за пенсію.

– Алінка повідомила радісну новину – вже на третьому місяці вагітності, – через якийсь час хвалиться сусідка. – У Польщі зустріла колишнього однокласника. Закохалася. Попередила, щоб готувалася до весілля. Скоро повернуться в Україну. Влітку Таню заберуть до себе.

Марфу Мефодіївну не бачила майже рік. Зустрілися в магазині минулого тижня. Питаю, як поживає.

– Ще краще стало, – відповідає. – Алінка хлопчика народила. Три місяці посиділа з Вадіком і мені привезла: "Мамо, доручаю вам онука. Глядіть. А я маю гроші заробляти, на ремонт. Завтра їдемо з чоловіком у Польщу"

×