Міша

– Про такого чоловіка всі жінки мріють. Добрий господар, красень. Чого ще треба? – казала торік знайома Катя про чоловіка, який у райцентрі на Київщині торгує на базарі овочами. Міша вирощує капусту, моркву, буряки, картоплю й цибулю. Біля його ятки завжди черга. До всіх усміхається, бажає вдалого дня.

Катя поруч продає насіння овочів та квітів.

– Він мені з першого погляду сподобався, я йому – теж, – говорила. – Тільки вийшла торгувати, спитав, чи не змерзла. Кави приніс. Усміхнувся так, що всередині все перевернулося.

Через тиждень Катя вмовила прийти подивитися на Мішу. Купила в нього капустину. Коли давав решту, торкнувся моєї руки. Зазирнув в очі й усміхнувся.

– Давай хоч хвильку постоїмо біля цього продавця, – перешіптувалися дві жінки. – Нічого не купуватиму, але хоч полюбуюся.

Наступного дня Міша запросив Катю на побачення.

– Повіз мене додому на екскурсію, – розказувала знайома. – Показав свої поля й теплиці. Розказав, що мав трьох офіційних дружин і п'ять цивільних. Одна купила йому хату, друга – зробила ремонт, третя – дала гроші на теплиці. Інші допомогли побудувати веранду, провести каналізацію, оформити земельні паї, посадили садок і купили холодильні камери. Коли обмовилася, що у спадок від тітки отримала хату, його очі загорілися. Радив продати, щоб пусткою не стояла. Потім поділився планами: наступного року хоче провести опалення в теплиці і зробити крапель­ний полив. Зрозуміла, що альфонс. Більше зустрічатися не будемо.

На початку березня купую в Міші свіжі огірки й помідори. Він знову усміхається та підморгує.

– Ти ж обіцяв ні на кого не задивлятися, – цілує його в щоку повна яскраво нафарбована жінка з перснями мало не на всіх пальцях. – Увечері чекатиму. О сьомій, як і домовлялися.

– Моя Рая – золото, – чую, як згодом Міша хвалиться чоловіку, що поряд торгує віниками. – Провела опалення в теплиці й дала гроші на крапельний полив

×