Стіна

Берлінський мур з'явився у серпні 1961 року. Спочатку це був не мур, лише загорожа з колючого дроту. Комуністи не мали іншої ради. За 10 років їхнього правління Східна Німеччина втратила 20% населення. Західний Берлін був дірою, через яку вся Східна Німеччина могла поступово перекочувати до Західної.

Тому замість колючого дроту постав понад триметровий бетонний мур. Згодом — ще один, з мертвою зоною, яка прострілювалася зі 116 сторожових веж.

Зрештою мур упав. У листопаді ­1989-го берлінці розтрощили його й розібрали на сувеніри. Залишили для туристів тільки кілька фрагментів.

Мій німецький колега Манфред був по інший бік муру. На початку 70-х він зі своєю дівчиною тікав на Захід, скориставшись господарською драбиною.

Їм це майже вдалося — хлопець уже видерся на другий, зовнішній мур і подав Кристіані руку. Вартові їх помітили. Манфред отримав дві кулі — у передпліччя й плече, Кристіана — 18. Він упав на західний бік, вона — на східний. Пізніше чоловік довідався, що дівчина прожила ще кілька годин. У цей час її допитували агенти штазі.

Цього разу ми зустрічаємося у Дрездені на ювілейних заходах. Він показує мені газету з карикатурою. На ній євросоюзівські урядовці кладуть квіти до фрагменту Берлінського муру, а вдалині Путін вибудовує новий мур — "український".

"Це та сама сволота, що стріляла в нас з автоматів, — каже Манфред. — Тепер вони стріляють у вас, у вашу країну, щоб ви від них не втекли на Захід. Але ви прорветеся!"

Він підбадьорливо посміхається, тільки очі має сумні. Поплескує мене лівицею по плечу, і я помічаю, що правиця залишилася паралізованою.

×