Оскільки в нашій конституції записано, що Україна є унітарною державою, то ні про який федералізм та поділ сьогодні й не може бути мови. Треба працювати на зміцнення цієї унітарності. Попри всі розбіжності у менталітеті й ставленні до історії ми будемо рухатися вперед, бо іншого шляху просто немає.
Незважаючи на усі наступи антиукраїнських сил Україна вже перейшла ту критичну точку, за якою її поступ незворотній. Це показує на те, що ніякої тотальної русифікації не буде, бо за часи незалежності народилося нове покоління, яке зовсім інакше сприймає державу, аніж ті люди, які ще досі перебувають у полоні радянської свідомості. Через це ми мусимо зрозуміти, що наш духовний прорив не може відбутися швидко. Україні потрібна дуже чітка наступальна політика.
Ми дуже багато говорили про економіку й у той час її розвалювали, говорили про господарників й розвалювали заводи й продавали їх, говорили про юристів, особливо у час виборів, хто нам потрібен у владі й поки ми говорили суди перетворилися на інквізицію. Тому нам треба було починати із патріотичної гуманітарної політики, без якої не можливий економічний розквіт.
Треба набратися сили духу й працювати в напрямку українізації, в напрямку відвоювання нашого духовного, культурного простору, який сьогодні окупований. Кажучи словами Франка, лупатись цю скалу, поки ми не побудуємо таку державу, за яку боролися наші герої, за яку пролиті ріки крові.
Якщо ми хочемо побудувати етнічну державу, то вона можлива в межах Наддніпрянщини, Галичини, частини сходу й півдня. Власне побачити цю карту можна після виборів. Ми після кожних виборів малюємо цю карту, де намальовано як голосує народ за патріотичні сили, а де за промосковські. Видно де народ ще досі живе із радянською психологією. Через це духовний і економічний прорив України можливий у патріотичних межах дуже швидко.
Зараз нація наша дуже знесилена і потоптана на генному рівні. Але, якщо ми хочемо побудувати потужну політичну націю, тоді треба набиратися сил, не чекати, що все так гарно буде вже сьогодні чи завтра. Це дуже тяжкий і болісний процес.
Акція, яка була проведена у Криму проти державної мови — це антиконституційний виступ, який спровокований злочинними діями влади, адже гарант конституції дав приклад цим людям, що можна топтатися по нашому основному закону. Зрозуміло, що всі ці ініціативи пішли із київських коридорів влади. Боротися із цим потрібно проводячи послідовну просвітницьку роботу, розумну гуманітарну політику, й набиратися терпіння, бо наша боротьба за ці землі буде переможною вже тоді, коли відійдуть ті покоління, які ми вже ніколи не зможемо ніколи перевиховати, в яких у голові міцно і незрушно сидять совєцькі штампи. Там споконвіку українцям прищеплювали ненависть до своїх героїв і рабське схиляння перед загарбниками. Все це живе в крові тих багатьох людей на сході й на півдні, бо це середовище постійно розігрівається тими емоціями. Ті старші покоління ми вже ніколи не перевиховаємо, все поставить на свої місця час.
Василь ШКЛЯР, письменник
3 
8759
Комментарии
93