Де корінь реформ, які дозволили країнам Прибалтики та Польщі, Угорщині та Чехії в аналогічній до України часовій перспективі не лише вийти з-під впливу СССР, але й практично повністю позбутися рецидивів командного управління?
Наступ на права і свободи громадян, згортання демократичних процесів в Україні є невипадковими. Сьогоднішні тенденції значною мірою є породженням неподоланого тоталітарного минулого. Попри постійні заяви можновладців про побудову відкритого суспільства, в Україні за останніх двадцять років не проводилося жодної системної роботи із вивчення наслідків тоталітаризму та вироблення програми їх ліквідації.
Більшість політичних сил не ставлять собі за мету подолання цих явищ, а навпаки намагаються скористатися ними задля приходу до влади і розширення владних повноважень. Тому нові демократичні інституції і традиції в державі є дуже нестійкими, часто виступають лише як прикриття для укорінених тоталітарних практик.
Прояви цього бачимо на суспільному рівні – у відносинах влада-громадянин, і на персональному рівні, де стикаємося з браком індивідуальної ініціативи у подоланні проблем і патерналістськими завищеними очікуваннями щодо влади .
Їх поєднання виливається в очікування "сильної руки", здатної навести лад, відтак — у зростання авторитарних тенденцій. Посиленню останніх сприяють пережитки тоталітарного минулого: домінуючі в суспільстві уявлення про місцеве самоврядування як філію центральної влади, про правоохоронні органи як каральні і не підконтрольні громаді, нерозуміння місця і ролі громадських організацій в системі суспільних відносин, толерування корупції та обмежень приватної ініціативи.
Тягар тоталітарного минулого спричинив тяжкі наслідки в гуманітарній сфері, погіршує становище української мови та культури. Це помітно в існуванні і штучній реанімації окремими політиками радянської історичної пам'яті, яка спрямована на усунення української національної пам'яті. Такий "конфлікт пам'ятей" є небезпечними не лише тому, що посилює протистояння в суспільстві, але й тому що активну участь у ньому беруть зовнішні сили, зацікавлені в послабленні України.
Реабілітація радянського тоталітарного минулого дедалі частіше стає платформою для відродження його практики у сьогоденні. Тож маємо тісне переплетення проблем історії та сучасності без вирішення яких не можна говорити про серйозні перспективи на майбутнє.
В Україні назріла гостра потреба вивчення та переоцінки тоталітарного минулого, його рецидивів у сьогоденні та можливих загроз у майбутньому. Дослідження наслідків тоталітаризму повинно супроводжуватися виробленням ефективних рецептів його подолання та профілактики. Для цього першочерговим є розуміння успішного та неуспішного досвіду наших колишніх колег по соцтабору – країн Центрально-Східної Європи.
Саме тому ми започатковуємо серію таких дискусій про здобутки і втрати на шляху до свободи. Запрошуємо на перше обговорення, організоване Центром досліджень визвольного руху за підтримки Посольства Республіки Литва "Досвід Литви в подолання наслідків тоталітаризму".
8 листопада з 10 ранку в Києво-Могилянській академії литовські історики, політики та державні діячі розповідатимуть про досвід їх країни у подоланні наслідків тоталітаризму.
Рональдас Рачінскас, виконавчий директор Комісії з оцінки злочинів радянського і нацистського окупаційних режимів у Литві, розповість з чим Литва підійшли до 1991 року, які наслідки мала радянська окупація у різних сферах життя литовців. Його співдоповідач – Іван Патриляк, доцент Київського університету імені Т.Шевченка. Далія Коудіте депутат Сейму Литовської Республіки і багатолітній директор Центру геноциду і резистансу Литви зупиниться на проблемах проведення люстрації, доступу до архівів КГБ та державного управління процесами подолання наслідків тоталітаризму, а представник меморіального департаменту цього Центру Рута Трімонієне розповість по становлення литовської політики національної пам'яті. Український досвід для порівняння наведе Руслан Забілий, Директор національного музею "Тюрма на Лонцького".
Спробуємо зрозуміти, де корінь реформ, які дозволили країнам Прибалтики та Польщі, Угорщині та Чехії в аналогічній до України часовій перспективі не лише вийти з-під впливу СССР, але й практично повністю позбутися рецидивів командного управління всіма сферами життя національних громад цих країн. І чи вдалося їм таки остаточно вирватися із міцних обіймів минулого, чи привид комунізму досі бродить Східною Європою?
1 
8785
Комментарии
11