26 лютого. Київ. Обідній час. Маршрутка N16 їде повз Інститут журналістики КНУ в напрямку станції метро "Лук"янівська". Водій курить у прочинене вікно й слухає радіо "Шансон". Із десяток пасажирів крізь заляпані багнюкою вікна автобуса роздивляються перехожих. Двоє чоловіків на задньому сидінні розглядають ноги студенток на зупинці.
- Весна-а-а, - протягує один і всміхається в пухкі щоки. На вигляд йому приблизно років 30. Із-під пальта проглядає комір білої сорочки з рожевою краваткою. - Якби не Восьме марта, це була би моя любіма пора года. Ти вже придумав подарок своїй?
- Придумав, - киває другий. Його обличчя худе й видовжене, на носі веснянки. Він виглядає на кілька років молодший за друга. - Хочу зробити прєдложеніє. Тіко це мєжду намі.
Товстун починає тихо гигикати й крутити золоту обручку на своєму пальці.
- П"ять год всьо-такі разом, - продовжує худорлявий. - Але якось стрьомно, чувак. А якшо вона не моя судьба? Як взнати, чи вона буде гарною жінкою? Чи не пилятиме за малу зарплату? Чи не проситиме шуби? Чи буде готовити вкусно й дітей не лупашитиме, як нас мамка з Толіком рємньом ганяла, га?
- Ну, це ти, чувак, загнув. Я шо тобі - Нострадамус? Жінки - вони на всю голову шизануті. От я зі своєю сьомий год живу, а й досі фігєю. Іногда як шось скаже.
- Але чогось ти ж на ній женився, а не на Юльці із сьомого під"їзду?
- Юлька - давалка! На таких не женяться. Жінка має бути не тіко красівою, а й уміти мовчати. От підемо ми з тобою в сауну, вип"ємо по рюмашці, дєвочок помацаємо, а вона потім до кінця життя пилятиме, що ти - алкаш й ізмєннік. От моя Танька не така. Як скажу: "Нічого не було", то вона так і думає - нічого не було. А чого?
- Бо любить, вірить.
- Бо воспітаніє в неї таке, чувак. Моє воспітаніє!
- Це як?
- Як, як... Кулаком по столу, й жостко так кричиш: "Хто в домі хазяїн, й..б твою мать!"
Худорлявий підстрибує на сидінні й робить перелякані очі.
Як узнати, чи вона буде гарною жінкою? Чи не пилятиме за малу зарплату? Чи не проситиме шуби?
- От бачиш, навіть ти злякався, - сміється товстун. - А вона після такого місяць пікнути боїться. А вообше, хватить тільки раз глянути на жінку, щоб знати, годиться її до загсу тягти чи ні. От хочеш, шоб вона була добра матір - дивися на груди. Якщо великі, то значить любитиме дітей, а як малі - то мегера. Я про це в якомусь журналі читав. Тіпа, цицьки якісь гормони материнства виробляють. Чим вони більші, тим більше гормонів. І це правда. В мене в школі була хімічка худа, як трясця, - цицьок нема, жопа, як два зубці часнику. То вона двійки ліпашила всім підряд!
- У моєї груди великі, - зітхає худорлявий. - Розмір не знаю, але в руку не влазять.
- Нормальок. Але треба, щоб і хазяйка добра була. Тут головне, щоб борщ варити вміла. Як варить вкусний борщ, то всяке блюдо зробити може.
- Про борщ не знаю... Макарони варила, яйця жарила...
- Ти, брат, із цим не шуткуй. Скажи: нема в домі чого жерти, а так борщику хочеться. Якщо нормальна, то примчить до тебе з буряками й на весь тиждень наварить. От ти кажеш, діти, діти. А як вони вєчно голодні й замурзані рости будуть, то на шо тобі така жінка?
- А як же взнать, шо вона не ніряха?
- А ти на ліфчик її глянь. Якщо на спині біля застьожок грязний - значить ніряха. Лінується постірати й спину помити.
- Та як же я роздивлюся, грязний він чи ні, якщо вона тільки чорні ліфчики носить?
- О, це, чувак, темнить вона шось. Давай так. Ти на Восьме марта подариш їй ліфчик, а з прєдложенієм почекаєш. Через тиждень-два заглянеш під застьожки й оприділишся: якщо чиста - тягни в загс, а нє - до побачення.
4 
1
Комментарии
6