Володимир ПРАДІД, 17 років, село Довжок.
Мати: Раїса, 39 років, секретар сільради.
Батько: Василь, 43 роки, фермер
Мене бабка Вєра з дитинства водила до церкви. Коли розповів, що піду в дзвонарі, вона сказала: "Дзвони лічать". А в мене проблеми зі здоров"ям, зробили багато операцій. Яких? Не хочу говорити. Як пішов дзвонити, то справді відчув, що мені легше. Нам учитель розказував, що дзвони очищають. Найсильнішу дію має благовіст. Якщо в нього бити, то знищуються всі бактерії. Наприклад, хворі з лікарні біля Володимирського собору в Києві одужують набагато швидше.
Дмитро СМАЛЮХ, 16 років, село Довжок.
Мати: Олена, 37 років, медсестра в школі.
Батько: Володимир, 38 років, гірничий майстер на гранітному кар"єрі.
Брати: Денис - 11 років, Андрій - 9 років, Іван - 7 років
У Білій Церкві ми виступали на одній сцені з гуртом "С.К.А.Й." та "Братами Карамазовими". Зразу відчуваєш, що ти щось значиш. Хотіли взяти автографи, але до них стояла черга більше сотні людей. Зате встигли з ними сфотографуватися.
Я завжди щось хотів оригінальне робити. А в селі гуртків ніяких нема. Після школи з хлопцями ганяємо в футбол. Зразу мав поступати в музичну школу на гітару. Коли пішов у дзвонарі, то передумав. Тепер у моєму селі запрошують дзвонити в церкві. Два тижні тому батюшка знову просив, бо староста запізнювався на службу.
Мрію стати військовим, бо в них завжди є перспектива. Плюс дисципліна, й форму безкоштовно видають. У мене троюрідний брат в Одесі, служить на таможні. Каже, що там добре.
Сергій БОГАЦЬКИЙ, 17 років, Шаргород.
Мати: Світлана, 37 років, продавець у магазині.
Батько: Сергій, 41 рік, продавець у магазині.
Сестра: Ольга, 8 років
Якось товариш, Женя Герш, побачив мене по телику. Каже, що тепер я - звєзда мєсного разліва. Раніше почали ходити мої кращі друзі - Саша та Андрій. Коли розказали, чим займаються, теж захотів попробувати, чи зможу грати. Зразу не виходило, а тоді помаленьку навчився.
Цього року закінчую школу й поїду до Вінниці вчитись на повара. Дуже люблю щось хімічити, салати всякі готовлю. Мрію відкрити свій ресторан. І дальше ходив би на гурток, якби була можливість. Але треба буде далеко їздити. То не знаю, чи зможу.
Денис СМАЛЮХ, 11 років, село Довжок.
Мати: Олена, 37 років, медсестра в школі.
Батько: Володимир, 38 років, гірничий майстер на кар"єрі.
Брати: Дмитро - 16 років, Андрій - 9 років, Іван - 7 років
Зразу прийшов з однокласниками. Та вони покинули, сказали, що це неінтересно. Зараз сидять вдома, на комп"ютерах грають. У нас нема цікавих гуртків, хіба що танців чи музики. Але танцювати майже всі вміють. А дзвонарі - це прикольно, школа така одна в Україні.
Вадим ВОЛОГІН, 15 років, село Клекотина.
Мати: Ксенія, 38 років, домогосподарка.
Батько: Роман, 36 років, ??? домогосподар.
Брат: Іван, 9 років
Недавно попали на телебачення. Сусіди, всі хто не побачить, кажуть: "Молодець, робиш добре діло". Мені запам"яталося, як були у Вінниці на Різдво, виступали в Домі офіцерів, відкривали концерт дзвоном. Збіглися люди подивитися, дехто плакав.
Раніше ходив на трубу, але мені не сподобалося й покинув. А тут получається. Хочу стати батюшкою. Мама - проти, каже, що я погано вчуся. Батько її підтримує. Недавно говорив зі своєю двоюрідною сестрою Наташею, вона у Вінниці на повара вчиться. Каже, там добре. Думаю піти після дев"ятого класу. А тоді планую все ж таки вступати до духовної семінарії. Зараз прислуговую батюшці.
Микола ЗАГОРОДНЮК, 17 років, Шаргород.
Мати: Ніна, 43 роки, домогосподарка.
Батько: Володимир, 50 років, слюсар на молокозаводі
Мріяв стати барабанщиком. Як малим був, ложкою по каструлях так стукав, що луна по хаті йшла. Пробував ходити на баскетбол. Подобалося. Але потім із тренером щось сталося, й нас розпустили. Записався на футбол. Інші на тренування не ходили, то я залишив. Тоді друг привів сюди. А сам покинув - зараз вдома сидить. Мене поставили на плитах бити. Сподобалося, й далі ходжу. Ще дуже хочу на гітарі навчитися грати.
У нас дружний колектив. Пам"ятаю, як торік їхали в Йософатову долину (де?), і автобус за два кілометри застряг у болоті. Всі гуртом взяли стойки із дзвонами й понесли, бо ж нас там чекали. Ніхто й слова не сказав, помагали одне одному.
А взагалі мрію стати дальнобойщиком. Покататися по Україні, поїхати за кордон.
Жанна ВОЛЯ, 13 років, село Дерев"янки.
Мати: Жанна, 37 років, домогосподарка.
Батько: Віталій, 38 років, тракторист.
Сестра: Оксана 15 років.
Брат:Олександр, 3 роки
Сьогодні приходила вчителька із нашої школи. То сказала, що дуже гарно співаємо. У селі до мене стали краще відноситися, особливо моя бабка. Зараз молодь тільки на дискотеку йде. То їх не так поважають.
Багато куди їздили: і в Білу Церкву, і Почаїв. Літом - в Йософатову долину, в Бушу. Це все безплатно для нас, за спонсорські гроші. Так би не змогла стільки об"їздити.
Оксана ВОЛЯ, 15 років, село Дерев"янки.
Мати: Жанна, 37 років, домогосподарка.
Батько: Віталій, 38 років, тракторист.
Сестра: Жанна, 13 років.
Брат: Олександр, 3 роки
Старі люди стали по-іншому відноситися до мене. Бабка Зіна щонеділі виходить на ворота, просить поставити в монастирі свічку за померлих родичів. Часто підходять незнайомі люди, які чують, як ми співаємо й дзвонимо. Бажають нам здоров"я.
Запам"яталася поїздка в Почаїв. Там прикладалися до мощей Іова й Амфілохія Почаївських, які зцілюють від усіх хвороб. Жили тоді в скиті, матушка розказувала цікаві історії.
У недільну школу мене привела двоюрідна сестра. Сама ж через рік стала ходити в клуб на дискотеки, цікавитися хлопцями. Тепер вчиться на фельдшера в сусідньому селі Гибалівці. А я мрію стати лікарем.
Алла БАСЮК, 15 років, село Роля.
Мати: Надія, домогосподарка, 38 років.
Батько: Василь, 38 років, будівельник, працює в Росії.
Брат: Віталій, 19 років
Торік їздили на фестиваль до Білої Церкви, на святкування 600-річчя єпархії. За кулісами познайомилися з дівчатами, які перемогли в "Шансі", - дуетом "Анна-Марія" з Криму. Вони сфотографувалися з нами, дали автографи. А ще жили в готелі "Рось" - такий красивий. У кожного була кімната з великим ліжком, гаряча вода. Снідали й вечеряли в готельному ресторані, а обідати нас водили в піцерію "Челентано".
За гроші наших спонсорів їздили торік на море. Тиждень відпочивали в містечку Южному, на дискотеки ходили. Якось хлопці найшли кошельок, там було багато грошей, карточок банківських. Наш вихователь сказав кошельок повернути. Хлопцям за це видали премію. Вони нам морозиво купили.
Антоніна ДУБЧАК, 15 років, село Дерев"янки.
Мати: Валентина, 32 роки, кочегар у школі.
Батько: Віталій, 35 років, маляр-штукатур
Директору школи Володимирові Федоришину дуже подобається, що ми сюди ходимо. Він нам практику завжди зараховує, й на лінійці всім ставить у приклад. Зараз уже півшколи нашої в недільну ходять.
Найбільше запам"яталася поїздка в Почаїв. Красота неописуєма. У головному храмі чудотворна Почаївська ікона. Нам її спускали з верхівки іконостасу, щоб ми приклонилися. Ще в храмі є відбиток стопи Богородиці, з якої б"є джерело. Екскурсовод показувала місце, де з"явилася Божа Матір. Залазили в печеру святого Іова, там теж дуже гарно. Тільки вилазити назад трудно.
Дорогою заїжджали до Почаївського скиту. Бачили криницю глибиною 102 метри, її колись викопали монахи. Поряд було дуже багато людей, зцілювалися - сліпі, неходячі.
11 
1
Комментарии
4