Італійські повії - це найчастіше африканки й українки

В Італію треба їхати по каву, сир, вино й макарони. Вони виходять по 6 гривень кіло. Пляшка хорошого вина коштує 5-6 євро. Мартіні - 7. Розкуштувала там сухе червоне чіанті. Тепер там п'ю й з собою купую. В Італії його можна знайти за 3 євро. Кількість пляшок для вивозу необмежена. Як і сиру. Пармезан накуповую кілограмами - від 10 до 15 євро за кіло. Ще можна взяти грано-паданно. Подібний до пармезану, але гостріший. Якщо сир на вагу, а не в герметичній упаковці, то добре зберігається замотаний у папері. На спеці не псується. Привезла у серпні - зверху підплавився, на папір проступили масні плями, але не зіпсувався.

Вулиці завширки - як розпростерті руки. Долонями впиралася в два будинки навпроти. Задираю голову, а там білизна на мотузці. Ляскіт, крик, пісні. Це в містечку Понзано-Романо поблизу Сицилії. З однієї вулички переходиш в іншу, але все одно потрапляєш на центральну площу. До неї ведуть усі лабіринти. На площі - кілька невеликих кав'ярень, вона заставлена столиками. Молодь кавує компаніями, старенькі сидять парами.

В одній кав'ярні сказала, що я - з України. Бармен одразу почав стрибати. Махав руками й вигукував "Шевченко" (Андрій Шевченко - колишній футболіст італійського "Мілана". - "Країна"). Зробив мені безкоштовно еспресо. Я дала йому паперову гривню. Бармен зрадів і причепив, як сувенір на стіні.

Каву італійці одразу запивають чистою водою. Зранку до неї ллють молоко, перед виходом на роботу п'ють ще одне еспресо без молока. Дорогою можуть забігти в кав'ярню, а в офісі з кави почати роботу. Вона міцна, чорна як смола. П'ють по чарочці, а не як ми - по півкружки. Типова ціна за порцію в кав'ярні - 90 євроцентів, приблизно 9 гривень на наші гроші.

Воду в Римі п'ють із фонтанів. Нема потреби купувати. Не встигнеш випити набрану біля одного фонтана, як уже інший по дорозі. Всі пруться до найбільшого фонтана Треві. Він у вигляді Нептуна, що їде колісницею. У цей фонтан кидають три монети. Першу - щоб ще приїхати до Рима, другу - щоб знайти кохання, а третю - щоб з ним одружитися.

Якщо сир на вагу, а не в герметичній упаковці, то добре зберігається замотаний у папері. На спеці не псується

Переступаючи поріг нового храму загадують бажання. У Римі треба обов'язково потрапити у Ватикан в базиліку святого Петра - головний костел католиків. Відстояла 20 хвилин у черзі. Там є портрети всіх пап. Але атмосфера краща в базиліці святого Павла. Площа перед входом поділена на чотири квадрати, у кожному в центрі - пальма й багато квітів. Тихо. Найкраще місце, щоб розібратися з життям і собою. Не наважувалась одружитися, бо з хлопцем не мали житла. Зараз мешкаємо у власному будинку, народили сина. А минуло всього два роки.

У Венеції смердить рибою й криси заглядають у вікна. Жінка з групи роздивлялася будинки, між яких тече річка, нею курсують гондоли й річкова поліція на моторних човнах. З вікон прямо у воду гронами звисають квіти. Йшла дерев'яним мостом. Не помітила під ногами дірки, оступилася і шубовснула ногою у воду. Екскурсовод сказала, що їй дуже пощастило, бо тільки забилася й не роздерла ногу до крові. У тамтешній річці можна підхопити інфекцію. Вона брудна, зверху плавають масні плями. Розповіли, що люди, чиї вікна низько над водою, зачиняють на них ставні ще до смеркання. Інакше щури з річки вскакують у приміщення - в пошуках харчів.

У Неаполі багато хаосу на дорогах. Водії їздять на який хочуть колір світлофора. Люди перебігають вулицю, поки немає машин.

У руїни Помпеї треба взувати сандалі й брати воду, бутерброди. Півлітра води у Помпеї коштують 3 євро - втричі дорожче, ніж в іншому італійському місті. Їдять прямо посеред розвалин. Бачила групу молодих британців, які сіли обідати в амфітеатрі. Відкопані скелети оброблені якоюсь глиною. Вони не розсипаються й лежать у позі, в якій загинула людина під час виверження Везувію. Руками накривали голови, скручувалися, щоб сховатись. У собак роззявлені щелепи.

У Соренто лимони, як середня диня. Місцеві ними пишаються й зобразили їх на символіці міста. Готують із них лімончело - 40-градусний напій. Вживають його по 50 грамів із високих вузьких колб - після їжі, для покращення травлення.

Усі міста безлюдніють з 14.00 до 16.00. Магазини не працюють, машин на вулиці нема - сієста. Довга сієста у серпні. Протягом двох тижнів не працюють магазини одягу, зачинені розважальні центри. У найспекотніший період усі виїжджають до моря чи за місто. Якщо магазин, що в цей час має бути зачинений, працює, - власника можуть оштрафувати. Від спеки кожне вікно прикрите маркізами. На багатоповерхівках вони всі одного кольору.

Італійські бомжі ходять із довгими шпичками й сумками на коліщатах. Зранку шпичкою риються в мотлоху біля смітників. Більше беруть одяг, взуття, іграшки, посуд, книжки. Відібране пакують у сумки й везуть до першого плацу. Там розгортають торгівлю - усе по 1 євро.

Неаполітанки начіпляють на себе багато біжутерії. Густо тонуються, пудряться та яскраво рум'яняться. Очі обов'язково підводять чорним. На півночі таке рідкість.

Італійські повії - це найчастіше африканки й українки. В моєму дворі шестеро дівчат із Марокко винайняли кімнату в підвалі. Жили там і туди ж по черзі водили клієнтів.

З італійськими чоловіками краще не жартувати, не грубити й взагалі оминати. Вони приставучі й запальні. Розмовляли з приятелькою з України на вулиці, підійшов італієць і почав приставати, вона його грубо нагнала. Розкричався, що до ранку відправить нас в Україну. Пішов за карабінерами, ми ледве втекли.

Італійці галасливі, однак не люблять, якщо хтось голосно сміється. Доки звикла, оберталися й дивилися як на дикунку. Ображаються, якщо запізнюєшся. Нічого не кажуть, але обличчя стають надуті й злі.

×