1. 7 серпня 2011-го на стадіоні "Динамо" випадково потрапив у бійку. Побачив, що хтось повиснув на прапорі фанатів "Карпат". Ми почали сміятися, що він карася спіймав, бо прапори на вудках були. А вже тоді побачили, що той із зображенням Романа Шухевича. Дивлюся, а чоловік зірвати його хоче. Для фаната це все одно, що втратити бойове знамено для солдата - ганьба, приниження. Я кинувся рятувати честь фанатів "Карпат". Вони теж напали на того чоловіка, з нашого сектора почали люди збігатися. Я кричу, щоб усі лишалися на місцях. Краєм ока бачу, як того чоловіка ногами копають. Прибігли охоронці, порозтягували хлопців, зачинщика забрали. Львів'яни кричать: "Комуняку на гілляку", "Бандера і Шухевич - герої". Люди розігрілися, і звідкись із верхніх ярусів скотилося гасло про президента із Донбасу.
За кілька днів мене на вулиці перепинили міліціонери. Сказали, що порушили кримінальну справу за хуліганство з нанесенням легких тілесних пошкоджень. І мені світить чотири роки позбавлення волі. Думаю, якби не було політики, то не розкручували б цю справу. У серпні під час бійки на харківському стадіоні один фанат помер. Але про це навіть преса не писала.
2. У 7 років батько вперше взяв мене на футбол. Ми піднялися в найвищі сектори. То були 1990-ті, період політичної нестабільності, якісь вибори. Я під сидіннями знайшов пачку листівок за якогось депутата. Ще й читати як слід не вмів. Витягнув їх і віялом кинув униз. Вони так гарно розлетілися, деякі кружляли, плавно падали. До тата якісь люди позбігалися. Ну, він пояснив, що це дитина зробила - що з неї візьмеш.
3. Три роки тому була потасовка в Охтирці, коли "Динамо" грало з "Нафтовиком". У маленьких містах люди на стадіоні агресивніші, ніж у Києві чи Донецьку. Кілька хлопців напідпитку біля нашого сектора показували непристойні жести. Така буча почалася, що довго до тями не могли прийти. Спочатку міліція звідти тікала, потім ми від міліції по чужих городах бігали.
Люди розігрілися, й звідкись із верхніх ярусів скотилося гасло про президента з Донбасу
4. 1999-го наші хлопці зчепилися з "арсеналівцями". Є фан-клуби, з якими ми традиційно ворогуємо - київський "Арсенал", донецький "Шахтар", одеський "Чорноморець", "Металург" (запорізький? Донецький?). Якийсь чоловік із сусіднього сектора рукою не так махнув, комусь це видалося непристойним жестом. Наші хлопці зіскочили на бігові доріжки, з їхнього боку фанати теж рвуться в бій. Товчуть один одного. Говорити їм щось марно, тільки рознімати. Але обережно, бо як свого схопиш - чужий скористається і ще більше його поб'є. Добре, що охорона із собаками прибігла.
5. Невеличка потасовка була в Олександрії, де "Динамо" грало з однойменною командою. Нас охороняв кіровоградський "Беркут". Хлопці дуже професійні. Були скрізь, але поводилися тихо, не хамили, не були агресивні, як це часто трапляється з міліціонерами, що фанів охороняють. Коли веселенькі місцеві зчепилися між собою, "беркутівці" їх обступили, щоб ніхто не кинувся їм помагати, і акуратно розняли. Тих, хто билися, вивели за межі стадіону. Повернулися сумирні, але без синців.
6. На фіналі Кубку України-2007, коли грали "Динамо" і "Шахтар", міліція побилася з нашими фанатами. На той матч прийшли тодішній президент Віктор Ющенко, були також Янукович і Литвин. Фанатів били дубинками, ламали ребра, виганяли з фанатського сектора, бо хтось кинув димову шашку. Але мене там не було.
2 
1
Комментарии