– Хіба може когось розчулити ця груда бетону і скла? По-совдепівськи зроблено, – пише Ольга про перший в Україні Меморіал пам'яті Героїв Небесної сотні, який відкрили у Львові. Посередині оглядового майданчика – стела з іменами й фото загиблих на Майдані. Виписані їхні гасла. Позаду комплексу колоски.
– От у Нью-Йорку зробили такий меморіал жертвам теракту 11 вересня 2001 року, що всі плачуть, – продовжує далі Ольга.
Згадую, як 18 років тому терористи захопили американські літаки та спрямували їх у дві вежі Всесвітнього торгового центру. Після пожежі вони впали. Загинули 2996 людей. На місці трагедії звели меморіал "Відображення відсутності". Дерева оточують два великі басейни на фундаменті веж. На стінах – імена загиблих.
– Там ще музей є всередині, – додає знайома. – У ньому фото всіх жертв. Можна проглянути дитячі світлини – з батьками, випускні. Описані мрії полеглих, які так і не здійсняться. З душею зроблено. Наші так не вміють.
Увечері з чоловіком ідемо до меморіалу загиблим учасникам Революції гідності. У спеціальні отвори ставлю по ромашці. Поруч хтось плаче. Дивлюся, а це – Оля. Торкається написів під фотографіями й ридає. Хочу підійти, та чоловік спиняє.
– Їй треба побути самій, – каже.
Опівночі заходжу на сторінку Ольги в соціальній мережі. Там свіжий допис:
"Якщо не вірите, що пам'ятник може викликати сльози, – поїдьте у Нью-Йорк. У Львові ж меморіал провальний. Чергове туристичне місце. Немає в ньому душі"
1 
1
Комментарии