„Якщо ви навіть за кілька днів до запланованого підписання Угоди про асоціацію запитаєте, чи точно її буде підписано – я відповім, що не знаю". Так після недавнього саміту ЄС-Україна один чільний український дипломат змалював непевність ситуації.
Принагідно він нагадав історію понад десятирічної давнини, коли вибухнули звинувачення у нібито постачанні Україною протиракетних комплексів „Кольчуга" Саддаму Хусейну. Це остаточно загнало в міжнародну ізоляцію тодішнього президента Леоніда Кучму, над яким уже висіли підозри у причетності до вбивства Гонгадзе. Дипломат прозоро натякнув, що і за зривом підписання Угоди про асоціацію може стояти Росія.
Схоже, ці побоювання і застереження почали матеріалізуватися набагато раніше, ніж очікувалося. Справа із позбавленням Сергія Власенка депутатського мандату за можливими наслідками цілком співмірна зі скандалом довкола „Кольчуг" – які, до речі, насправді Іраку не продавали. І навіть може ту історію перевершити. Низка жорстких заяв із Євросоюзу не залишають сумнівів у тому, що Угоду про асоціацію підписано не буде.
Можна скептично ставитися до політичного хисту Януковича, його здатності до державницького мислення чи уміння вести зовнішньополітичний діалог. Тут справді величезні проблеми. Тиждень тому цілком можна було припустити, що насправді він і не має наміру виконувати умови для підписання Угоди про асоціацію і вдасться до напівкроків або звичних імітацій. Проте досить важко було уявити, що чітко пообіцявши в Брюсселі прибрати перешкоди на шляху підписання Угоди про асоціацію, Янукович по поверненні до Києва відразу ж почне робити все навпаки й загострювати ситуацію. Саме так виглядає позбавлення Власенка депутатського мандату.
Без дипломатії кажучи, для такого кульбіту слід бути дещо несповна розуму. Президент все ж не такий. І навіть якщо Януковича не хвилює майбутнє країни і народу, йому вже точно не байдуже власне майбутнє. А в цьому випадку страждає його особистий імідж та інтереси, подібні „кидки" на Заході не забувають. Наприклад, це може згадатися й зіграти свою роль у випадку розгляду питання щодо застосування санкцій щодо нього чи сім'ї. І так далі. Янукович не може цього не розуміти.
Тому постає питання: чи справді нібито всемогутній диктатор контролює ситуацію? Які невідомі нам джерела впливу на нього або центри ухвалення рішень існують – в президентській адміністрації чи поза нею?
Принагідно варто згадати ще два відомі й красномовні епізоди. У жовтні 2011 року Янукович збирався летіти до Брюсселю з робочим візитом, під час якого сторони мали усунути останні перешкоди на шляху завершення переговорів з Угоди про асоціацію з ЄС. Незадовго до цього візиту Печерський суд ухвалює рішення про засудження на 7 років Тимошенко. Виникає скандал, купа заяв і обурення на Заході, Євросоюз скасовує візит. Починається охолодження відносин.
Саміт Україна-ЄС, що відбувся 25 лютого, виглядав нагодою хоч якось змінити ситуацію. Проте незадовго до нього всупереч всякій логіці порушують нову справу проти Тимошенко. Потім, після все ж нібито обнадійливого саміту позбавляють мандату Власенка, остаточно ставлячи хрест на перспективах підписання Угоди про асоціацію. Як казав Чечетов, "оцените красоту игры".
2 
1
Комментарии
15