Давати більше

– Поїдь на таксі з Хрещатика до метро "Голосіївська" безкоштовно. Навіть якщо до ранку ніхто не погодиться везти, за свої гроші добиратися не можна, – каже мій тренер мікс-файту.

Біля тієї станції я живу. Від центру міста це 12 кілометрів. Таксисти з узбіччя просять за дорогу близько 100 гривень, за викликом – до 50.

– Це нереально, – заперечую я.

– Треба вчитися давати людям більше, ніж хочеш отримати. І давати не обов'язково матеріальне. ­Знайди те, за що водій готовий буде тебе везти.

На годиннику 22.40. Напроти Бессарабського ринку біля білого ­Cadillac Escalade припаркований сірий Lanos. Це перша машина, до якої підходжу. Представляюся журналістом і водночас хорошим співрозмовником.

Ішов 56 кілометрів, і ніхто не став

– Давай заїдемо на заправку, і я попрошу, щоб мені безкоштовно залили бензину. Бо грошей немає. На тобі 2 гривні на жетон і їдь у метро.

Із 15 таксистів, до яких підходжу за півтори години, 10 відмовляються. П'ятеро пропонують гроші на метро.

16-му водієві кажу:

– Якщо будуть якісь проблеми у вас чи у ваших знайомих – міліція неправомірно тиснутиме чи влада, можу написати матеріал.

Він одразу запрошує до салону.

– Я колись був у подібній ситуації. Йшов додому з училища. А це 56 кілометрів. Грошей не було, і ніхто не став, – розповів дорогою.

Трикімнатну квартиру я винай­маю з двома друзями. ­Півроку не могли добитися в ній чистоти. Довгі обговорення, нарікання один на одного результатів не давали. Після поїздки в таксі я сам скрізь прибрав. Помив навіть брудну каструлю, що на підвіконні простояла 16 днів. Більше ми не говоримо про прибирання. Тепер у нас завжди чисто.

×