Недавній лист ВАСУ від 29.04.2013 №642/12/13-13 наробив справжнього галасу серед платників податків і юристів. Адже щасливців, які в наші дні оминули арешту майна та/чи коштів, не так багато. З ухваленням Податкового кодексу багато хто відчув, як нелегко повернути все, як було, і захистити свій бізнес. Та й суди, як остання надія платників податків, мали неоднозначну практику в питаннях накладання адмінарешту. Лист ВАСУ розставив багато крапок над "і", та чи на користь платників податків, поглянемо.
Як відомо, контролери мають право звертатися до суду щодо накладання арешту на кошти й інші цінності такого платника податків у банку, якщо в нього відсутнє майно та/або його балансова вартість менша за суму заборгованості, та/або таке майно не може бути джерелом погашення боргу (п.п. 20.1.17 Податкового кодексу України). До появи листа суди в такому випадку вимагали наявність рішення контролерів про арешт майна платника, як то передбачено п. 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Мінфіну від 07.11.11 р. №1398. Іншими словами, спочатку податківці мали право посягнути на майно боржника, а потім, за потреби, дістатися і до коштів.
Проте в листі ВАСУ наголосив, що контролери мають право звернутися до суду з проханням арештувати рахунки платника, не зачіпаючи його речі. Єдиною умовою в цьому випадку буде відсутність у платника майна для погашення боргу. Водночас таку недостатність повинні встановити не раніше 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги про сплату боргу. І лише коли спливе цей термін, контролери уповноважені оцінювати майновий стан платника та вирішувати, чи достатньо у нього майна, щоб погасити заборгованість, чи варто відразу посягати на кошти. Ці факти обов'язково мають підтвердити в судовому засіданні.
Не дивно, що на таку позицію ВАСУ миттєво відреагували суди першої та апеляційної інстанцій. Вказані роз'яснення звернені в першу чергу до судових органів і формально обов'язкові для них. Водночас вони є вказівками для всіх інших, які в тій чи іншій формі безпосередньо беруть участь у процесі. Проте не варто панікувати. За кваліфікованого підходу після появи листа маємо в судовій практиці рішення на користь платників податків.
Так, приміром, Полтавський окружний адміністративний суд по справі №816/2131/13-а відмовив у задоволенні позовних вимог податкового органу. В ухвалі він наголосив на тому, що митарі надали недостатні докази щодо відсутності відповідного майна для погашення боргу та зазначив: "на день звернення до суду позивач не обстежив територію відповідача, не встановив наявність у відповідача земельних ділянок, іншого рухомого чи нерухомого майна, його балансової вартості". Надані ж докази були зібрані на момент відсутності у контролерів права на стягнення податкового боргу.
Крім того, в листі ВАСУ зазначено, що адмінарешт коштів накладають не на всі кошти та рахунки, а тільки на конкретну суму, пропорційну боргу. Цю позицію підтримує в своїй ухвалі Харківський окружний адміністративний суд по справі 820/444/13-а, який зазначає, що ані в описовій, ані в прохальній частині адміністративного позову податковий орган не вказав суму коштів, щодо якої позивач просить накласти арешт та в яких банківських установах це слід здійснити.
Також ВАСУ зазначив, що разом з адмінарештом коштів можуть зупинити видаткові операції на рахунках платника податку. А це не лише видача з каси готівкових коштів працівникам підприємства або іншим фізособам. До касових операцій належать, наприклад, зарахування надлишку грошових коштів, що знаходяться в касі, на поточний рахунок підприємства, здача депонованих сум, виручки тощо.
Тож у разі виникнення загрози накладення адміністративного арешту на кошти, свій захист радимо будувати з урахування думки ВАСУ. Як показує практика, судді прислухаються і до роз'яснень вищих інстанцій, і зважають на практику вирішення подібних спорів.
3 
1
Комментарии