78 лет назад в селе Рахновка Гайсинского района Винницкой области родился поэт Василий Стус. В 1939 году родители - Семен Демьянович и Ирина Яковлевна - переселились в город Сталино (ныне Донецк), чтобы избежать принудительной коллективизации.
В сентябре 1965 года во время премьеры фильма Сергея Параджанова "Тени забытых предков" в кинотеатре "Украина" в Киеве принял участие в акции протеста. Стус вместе с Иваном Дзюбой, Вячеславом Чорновилом, Юрием Бадзьо призвал партийных руководителей и населения столицы осудить аресты украинской интеллигенции, стало первым общественным политическим протестом на массовые политические репрессии в Советском Союзе в послевоенное время. За участие в этой акции его отчислили из аспирантуры.
За свою жизнь Василий Стус был дважды осужден. В начале сентября 1972 года киевский областной суд по обвинению в "антисоветской агитации и пропаганде" осудил Василия Стуса до 5 лет лишения свободы и 3 годам ссылки. Наказание отбывал в мордовских и магаданских лагерях. Весь срок заключения находился в лагерях Мордовии.
Вернувшись осенью 1979 года в Киев, присоединился к Хельсинской группы защиты прав человека. В мае 1980 года был вновь арестован, признан особо опасным рецидивистом и в сентябре осужден на 10 лет принудительных работ и 5 лет ссылки.
Стусу, что с ноября 1980 года находился в лагере ВС-389 / 36-1 в Кучино (теперь Чусовского района Пермского края, Россия), запретили видеться с семьей, последнее свидание было весной 1981 Однако его записи в 1983 году удалось переправить на Запад. В 1985 году украинская диаспора пыталась высунуть Василия Стуса на получение Нобелевской премии по литературе, но не успела подготовить все материалы в соответствии с процедурой номинации.
Умер в ночь с 3 на 4 сентября, возможно, от переохлаждения. По официальным данным причина смерти - остановка сердца. Товарищ Стуса, также бывший политзаключенный Василий Овсиенко рядом с этой версией выдвигал предположение о гибели от удара карцерной нарами, вполне вероятно, умышленно подстроенного надзирателями.
Сегодня вашему вниманию предлагаем 30 цитат из произведений Василия Стуса, которые стали афоризмами:
1. І сам собі постань законом,
І не вагайся, не блажи.. .
2. Будинки – філософи!
Наймудріші філософи.
Бо мовчать.
3. Долі не обирають... Її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас.
4. У невідоме дорога найближча.
5. Терпи, терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
Сталить твій дух – тож і терпи, терпи.
6. Якщо болить серце – тобі, друже, поталанило.
7. Кожен кат любить червоне вино, нагріте до 36 градусів.
8. Від горілки шлях до витверезника, від гашиша — до в'язниці, за читання книжок платимо життям.
9. Коли вам захочеться відпочити -
розучуйте цікаву гру про війну.
10. Більш, ніж Марксові,
я вірю в ваші чоботи хромові
То який же я в біса
неблагонадійний?
11. Ми досі ще рятуємо дистрофію тіл, а за прогресуючу дистрофію душ – нам байдуже.
12. Переставши бути собою, поет втрачає і себе самого.
13. Лиш мати вміє жити,
Аби світитися, немов зоря.
14. Самовисочіння людини – то єдиний спосіб збереження землі.
15. Пізнане розумом лишається непізнаним для людини, воно не стає її здобутком.
16. Один лиш час і має совість.
17. Творчість – то тільки гримаса індивідуального болю.
18. Як добре те, що смерти не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст…
19. Земля схожа на голову,
Тільки в ній більше цвинтарів.
20. Ти ждеш іще народження для себе,
а смерть ввійшла у тебе вже давно.
21. Бо жити - то не є долання меж,
а навикання і самособою -
наповнення.
22. Наша історія — це все і завжди спочатку, якась постійна гойданина на одному й тому ж місці, мертва хвиля еволюції.
23. Революція — це смерть вікової культури, час, коли тонкий шар людяності, набутий за тисячі й тисячі літ, злітає з людських душ, як потеруха.
24. Революція — це смерть вікової культури, час, коли тонкий шар людяності, набутий за тисячі й тисячі літ, злітає з людських душ, як потеруха.
25. Ритм – тільки продовження, доувиразнення змісту.
26. Колеса глухо стукотять,
мов хвиля об пором.
Стрічай, товаришу Хароне,
і з лихом, і з добром.
27. Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.
28. Сидиш на сухарях – то і душа прозора,
І відлітає страх, і твердне непокора.
29. Ярій, душе. Ярій, а не ридай!
У чорній стужі сонце України,
а ти шукай — червону тінь калини,
на чорних водах тінь її шукай.
30. Люди, прагнучи світла, викликають власну смерть.
2 
1
Комментарии
3