Моя університетська подружка Оксана дуже економна дівчина. У часи, коли стипендію затримували, вона вигадувала сто і один спосіб, як проїхатися тролейбусом і не заплатити.

На кінцевій зупинці завжди заходила в останні двері. Аби уникнути зустрічі з кондуктором, через дві зупинки вискакувала, перебігала на передні й опинялася в нього за спиною. Доки він повертався, Оксана встигала вийти.

Якщо жіночка у жовтогарячому жилеті траплялася справніша й вираховувала зіщулену Оксану на останній сходинці тролейбуса, вона робила жалісливі очі: "Я тільки зупиночку!". Їхала три.

Гітлер організував зразково-показовий розстріл кожного десятого "зайця" у трамваї

Потім Оксана вичитала, як Гітлер 1939-го організував зразково-показовий розстріл кожного десятого німецького "зайця" у трамваї. Перейнялася цим фактом і деякий час справно сплачувала за проїзд.

— Дуже добре уявила, що мене розстріляли за 25 копійок. Он німці платять, як цивілізовані люди, і я буду.

Здається, мою подружку розчарувала би звістка, що тепер у Німеччині модно не платити. Росте і шириться спільнота любителів їздити задарма. У соціальних мережах "зайці" обмінюються інформацією про наявність контролерів у автобусі за певним маршрутом, описують, які вони на вигляд. Тисячі людей пересуваються, не сплачуючи за проїзд, і уникають покарання.

Якось Оксана знову проїхалася задарма і не встигла втекти від контролерів. Мусила сплатити штраф — вийняла з гаманця всі гроші, що мала. А на стипендію годі було розраховувати щонайменше місяць.

Зарюмсану Оксану дівчата в гуртожитку утішали:

— Ну хоч не розстріляли.

×