– Не думав, що вдома отак по морді отримаю. Настукали капітально, – каже Андрій.

Із дружиною живуть у гуртожитку. Три місяці тому в одну з кімнат повернувся Ігор, який два роки воював в АТО. На вихідних приводить у спільну кухню друзів. Випивають. Іноді сваряться, б'ють посуд.

– Але до бійки не доходило. Я став першою жертвою. Отримав кулаком, коли зайшов закип'ятити чайник і прибрав із плити сковорідку з картоплею. Її сусід насмажив на закуску. Ніс цілий, але губи тріснули, – розповідає Андрій. – Хотів викликати поліцію, та сусіди відмовили. Мовляв, Ігор був на передовій. Увечері наступного дня сильно вибачався. Каже: "Алкоголь завжди на мене діяв погано, але після жахів війни не можу не пити. Бачив і смерть друзів, і важкі поранення, і як людину розриває міною. Як не питиму – зійду з розуму".

За кілька днів він знову напився і кинув стакан у жінку, яка зайшла забрати з кухні чашку. Після цього призначили збори жильців. Вирішимо, що з Ігорем робити.

Андрій передзвонює за місяць.

– Проблему вирішили, – сміється. – На зборах Ігор вибачився. Але повторив, що без алкоголю зійде з розуму. То домовилися, що питиме не всі вихідні, а ввечері у суботу. У цей час двері в кухню закриваються і жоден мешканець туди не зайде. Але якщо Ігор щось розтрощить чи вийде з кухні і когось поб'є, – платить тисячу гривень у фонд гуртожитку. Сусід погодився.

– І як система – діє? – питаю.

– Ідеально.

×