– Подумати не могла, що кине через політику. Ідіот. Так і передай, як побачиш, – каже сусідка Ірина. Підіймаємося разом у ліфті.

У липні позаторік від неї пішов чоловік Андрій. Відмовлялася розлучатися, бо мають двох дітей – 7 і 8 років. Кілька разів намагалася повернути коханого. Зрештою, місяць тому згодилася офіційно розійтися.

– Нарешті зрозуміла, що нічого вже не зліпиш. Дітей відвезла матері в село, влаштувала у школу. В них усе добре. Як устрою життя – поверну, – продовжує Ірина. – Пішов від нас через президентські вибори. Я була за Зеленського, а він – проти. Сварилися страшне. Хоча до цього уявити не могла, що такий емоційний. Після парламентських узагалі з глузду з'їхав. Ледь не з кулаками кидався, обзивав дурепою. А потім зібрав речі. Така дрібниця зруйнувала родину.

З Андрієм періодично спілкуємось у фейсбуці. Пишу йому про розмову з ексдружиною.

– Бреше, як дише. До чого вона політику приплела? Дурдом, – відповідає. – Кинув, бо пити почала. Доки я на роботі, подруг наводила – і жлуктили то вино, то коньяки. А періодично й пиво. Дійшло до того, що дітей забувала зі школи й садка забирати. Говорили тисячу разів – без толку. Тиждень-два нормально, а далі знову за своє. Я до дітей щотижня їжджу, і на відміну від неї. Гроші на сина й доньку тещі перераховую. Хочу забрати до себе. Судитимуся за опіку.

– То Зеленський точно ні до чого? – перепитую.

Отримую веселий смайлик.

– Він став останньою краплею

×