Мені завжди вистачало довжини власних ніг. Тому високі підбори востаннє взувала на випускний вечір у школі.

- Ну, пішли, пішли в кіно! - просить подруга Надя.

Сидимо за кавою і шоколадним тістечком у кав'ярні.

- Хіба є в прокаті щось цікаве? - намагаюся відмазатися від культпоходу.

Однак наполегливість подруги перемагає. За 10 хвилин ми біля кас кінотеатру "Київ". На вибір новорічна комедія "Йолки-2" та комедійний трилер "Ірландець" режисера Мартіна Макдонаха. Подруга розглядає афішу "Йолок". Актори Іван Ургант та Сергій Свєтлаков сидять на верхівках прикрашених новорічних ялинок.

Джентльмени сумирно дістають із гаманця гроші

- Дивись, який Ургант симпатичний за ялинку вчепився, - в очах Наді заграли бісики. - Але Макдонах - несподіваний. Завжди так поверне сюжет. Якщо початок фільму пропустиш, то кінець уже не зрозумієш. Думаю, знову буде море кровіщі, як у його "Залягти на дно у Брюґґе"!

Доки обираємо між принадністю Урганта і несподіваністю Макдонаха, черга до каси швидко змінюється. Виглядає вона типово - переважають панянки на екстремальної висоти підборах. Подібні до гінких святкових ялинок у гірляндах із червоною радянською зіркою на верхівці. Згори поглядають на своїх супутників. Ті от-от заскочать на свої чарівні половинки і повиснуть на них, як Ургант і Свєтлаков на афіші стрічки. Але це тільки в моїй уяві. Натомість джентльменам залишається сумирно дістати гроші з гаманця і заплатити за квиток. Віддають від 40 до 60 гривень. Здається, ціна залежить від висоти шпильок.

Я і подруга стоїмо у напівспортивних зручних черевиках. Мовчки вирішуємо, що на "Йолок" не йдемо. Дрес-код підвів. А от Макдонах - ні.

×