Останній ривок Путіна: ставка на все

Нацистська Німеччина програла війну ще 1943, за ресурсами. Решту часу - тривала агонія Берліна і бажання довести всьому світу, що Гітлер перемагає. Схожа ситуація склалася зараз із Росією: країна летить в економічну прірву і тримається лише завдяки допомозі союзників, але Путін надимає щоки і виставляє умови капітуляції України. Та чи надовго - і що буде далі?

У лютому 1945 року вже було неможливо пояснити німцям шанси на перемогу у війні. Однак пропагандистська машина вигадала два аргументи. Перший: коаліція союзників скоро розвалиться і Німеччина зможе домовитись із західними державами про війну проти Радянського Союзу. Другий - на підході "вундервафля", яка все змінить. Треба ще трохи потриматись, і все зміниться.

Сьогодні Путін перебуває у схожій ситуації. Так, я розумію, що багатьом важко в це повірити. Але німці в грудні 1944 року здійснили "Арденську операцію" і прорвали західний фронт на 100 км, що явно не свідчило про поразку у війні. Це їм не допомогло, бо ресурсно вони програли війну ще в 1943, і геніальність командирів не могла цього компенсувати.

Великою мірою, РФ програла війну по ресурсах ще в минулом році, але є інерція і, на жаль, є Іран. Навіть за цих умов, дефіцит бюджету Росії вже перевищив плановий показник на 170%! І це не все. Не зважаючи на колосальні вливання державних коштів, прогноз росту ВВП всього 0.6%, ріст промисловості всього 0,4%. І ще раз - навіть ці показники є великою мірою наслідком іранської кризи і високої ціни на нафту.

За цих умов, Путін мусить, як і Гітлер, вигадувати якісь аргументи і пояснення. Виглядає так, що цим поясненням стане "останній ривок" на Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Це пояснення він, у першу чергу, має давати своєму оточенню та елітам, щоб нікого не відвідала думка рятувати "матушку Росію" замахом на його величність. Цим же аргументом будуть прикривати приховану мобілізацію. Я переконаний, що публічно оголошувати її не будуть, а просто почнуть в ручному режимі набирати людей.

Все свідчить, що зараз концепція перемоги Путіна виглядає як "останній ривок" з подальшим зупиненням бойових дій з його боку і пропозиція переговорів в дусі Анкориджа, але вже з вирішеним питанням Донбасу. І ця концепція дуже крива, бо не відповідає на одвічне питання "а че б..я, єслі нєт?". Що, як після цього мирний процес не запуститься, санкції не знімуться, за рахунок чого продовжувати бойові дії і фінансувати їх?

Слабкість Кремля зрозуміла і йому самому. Інакше навіщо знімати одвічно маргінальну партію "Яблуко" з виборів. З 1999 року ця партія жодного разу не проходила бар'єр, і її залишали для видимості демократії. Тому це рішення явно свідчить про серйозну невпевненість Путіна в його підтримці і силі.

Прагнення зробити "останній ривок" зараз починає впиратись в серйозний виклик "надірватись". Як я вже писав, Путін змушений вибирати між успіхом свого его і долею країни. Бо "надірватись" може мати значно серйозніші наслідки, чим здобуток у вигляді ще кількох тотально знищених міст Донбасу. Тримаймося, хай як важко б не було.

Оригінал