Перемога - ніщо, головне амбіції. На кого працює влада?
Гетьмани, отамани, президенти... Упродовж 300 років українці борються за свою незалежність, однак розбрат, непомірні амбіції та недалекоглядність українських еліт завжди приводили країну на край прірви й поразки. І сьогоднішні події свідчать: влада нинішньої України незламно стає на ті самі граблі. Що далі?
Мені соромно. Я вчив історію і довго не міг зрозуміти одну річ: чому Москва майже ніколи не перемагала Україну у прямому військовому протистоянні? Чому вона перемагала тоді, коли українські керівники ухвалювали хибні управлінські рішення і розколювали власний табір зсередини?
Поки одні витрачали сили на боротьбу з іншими українцями, Росія просто чекала і користувалася кожним таким провалом
Сто років тому українці програли визвольні змагання не через брак хоробрості. Вони програли їх через безкінечні внутрішні конфлікти, через боротьбу амбіцій між отаманами, урядами і партіями, через рішення, які приймалися заради політичної вигоди моменту, а не заради перемоги. Поки одні витрачали сили на боротьбу з іншими українцями, Росія просто чекала і користувалася кожним таким провалом.
...наші керівники знову це роблять, як це робили їхні попередники останні 300 років, і ніхто не може їх спинити
І тепер бачу ту саму модель, тільки в нових координатах. Ми знову вигадуємо собі внутрішніх ворогів - замість зовнішнього. Знову ухвалюємо рішення, зручні для когось усередині системи, а не рішення, які потрібні для перемоги. Росія цього разу теж майже нічого не робить для того, щоб отримати перевагу. Вона просто чекає, поки ми знову зробимо це самі. І наші керівники знову це роблять, як це робили їхні попередники останні 300 років, і ніхто не може їх спинити.
А ціна страшна. Зима поруч - і вона буде найжахливішою для України за останні роки.
p.s. окремий "привіт" парламенту. Кнопкодави, які ведуть країну до знищення.
