Що там із ЄС? Символічно працювали - символічно вступимо

Уже п'ятий рік поспіль Україна - єдине, що стоїть між беззахисною Європою і кровожерною Росією. Однак вступити в Євросоюз наша держава не може - хіба що символічно, без права голосу та доступу до бюджету. І тут питання не до громадян України, а до її влади, яка систематично і демонстративно з року в рік провалює всі вимоги до вступу. Чому так?

Отже, нам пропонують "символічне" членство в ЄС. Два його лідери, вже (майже) офіційно. Без головних речей - без доступу до прийняття рішень і бюджету. З чим? Поки не зрозуміло.

Претензій до країн-членів ЄС в мене, якщо чесно, небагато. Якщо декларувати готовність до реформ на 100%, а робити їх на 9%, спочатку офіційно пообіцяти ДБР, ОГП, суди і решту, а потім фактично офіційно відмовитися - то і від другої сторони рівень готовності отримаєш відповідний. Та й таких країн-повних членів всередині ЄС, які по черзі не можуть визначитися то з інституціями, то з геополітичним вектором, то взагалі демократія вони чи ні - майже весь східний фланг і ще трохи. Чи добре це для України і чи допоможе "реальному" вступу? Сильно сумніваюся.

Бо надто комфортним буде новий "символічний" статус-кво для всіх. Для влади - оголосити це повною перемогою (ми ж казали, що вступимо в 2027!), а все решту - бюрократичними дрібницями, за які не варто так сильно напрягатися (привіт, реформи). Для ЄС - отримувати бенефіти від поглибленої співпраці з Україною без великих ризиків. І переключитися на інших 10 потенційних членів (від Ісландії до Молдови), які показують явно кращі готовність і прогрес.

Для популістів, євроскептиків та інших різної проявленості друзів ворога - взагалі ідеальний ґрунт, аби розповідати, що "ми ж вам казали, що вас там не чекають окрім як м̶и̶т̶и̶ ̶т̶у̶а̶л̶е̶т̶и̶ збирати на кухні дрони". А тому нам тут потрібні "багатовекторність" і "свій особливий шлях".

А що для громадян? "Символічний" статус, якісь "розширені можливості". Може, навіть новий дизайн паспорту за те, що такі сміливі. Так приблизно дитині купують в магазині форму поліцейського. Бо їй дуже хочеться виглядати дорослою і важливою. Але пройти відповідні підготовку і тренування вона ще не може. Не кажучи вже про готовність до реальних повноважень.

Чи варто це всього того, чим українці пожертвували вже і жертвують кожен день? На це питання, думаю, кожен з нас може відповісти самостійно. Насправді, я дуже хочу помилитися і почути аргументи, чому це добре. Окрім оцього "треба якось рухатися". Впевнений, будуть іще подробиці і хороші тексти від фахівців, які на євроінтеграції розуміються сильно краще за мене, які я з задоволенням прочитаю.

Але поки даруйте - настрій в мене не надто оптимістичний.

Оригінал