Шансів негусто? Путін відкриває другий фронт у Мінську й Будапешті

Чим ближче до виборів - тим ситуація в Угорщині ставала дедалі більш непередбачуваною. Однак втеча доньки Орбана до США, схоже, добряче прорідила лави його прихильників. Тим часом Трамп - активно сватає Лукашенка на візит у Вашингтон, і відмова може дорого коштувати картопляному фюреру. Москва нервує, адже Угорщина й Білорусь - чи не останні відверто проросійські країни у Європі. На які кроки готовий піти Путін, щоб втримати їх у своїй орбіті?

Москва відкрила другий фронт. В Будапешті та Мінську. Орбан готується до того, що він не визнає поразку, а Москва думає, як не пустити Лукашенка у Вашингтон. Наступний місяць покаже, чи збереже Росія свій вплив у Центрально-Східній Європі впродовж наступних 5-7 років. І тут ключовими подіями стануть вибори в Угорщині та стрімка гра США з Лукашенком.

1. Протягом останнього року Росія програла вибори в Румунії та Молдові і не змогла розширити свій ареал впливу в цьому регіоні. Це був болючий удар по Москві, особливо зважаючи на те, що в Кремлі вважали - зможуть отримати перемогу в обох країнах. Більше того, попри перманентні коаліційні кризи в Румунії, поки говорити про розвал коаліції не доводиться. Зараз перед росіянами стоять два глобальні виклики: зберегти Орбана і не допустити реального економічного входження США в Білорусь. Поразка в цих двох країнах означатиме, що конструкція, яку будувала Росія стільки років, почне валитися. Перемога - дасть значно вагоміші козирі в переговорах, як із ЄС, так і зі США. Зокрема й щодо України.

2. Гра США "калійні добрива в обмін на захист", напружує Росію і лякає Лукашенка. Те, що спочатку виглядало, як невинна гра, зараз передбачає реальні дії (поїздка у Вашингтон передбачатиме угоду про входження американських компаній в калійний бізнес Білорусі. На цьому етапі ми маємо наступні вихідні дані:

- Москва не пустила Лукашенка на саміт миру до Вашингтона, і Лукашенко змушений був погодитися. Зараз - Вашингтон активно готує персональний візит Лукашенка і відмовити американцям напряму дуже складно;

- Поїздка Лукашенка в Пхеньян - це асиметрична спроба відтягнути цю поїздку (ну не можна запрошувати Лукашенка відразу після поїздки до Кім Чен Ина). Зараз цікаво буде відстежити, чи в наступні дні не буде запущено північнокорейську балістику в бік Японії;

- Деякі ЗМІ та блогери починають писати абсолютну конспірологію про посередницьку роль Луки в переговорах по Україні чи навіть у форматі США-Росія-Китай. Лукашенко для Трампа - ніхто і звати його ніяк. Він лідер маленької країни, де потрібно взяти контроль над однією галуззю. І Лукашенко, схоже, боїться так, як ніколи в житті не боявся.

Наразі вірогідність розвороту Мінська в бік Атлантики виглядає малоймовірною. Росія (та й сам Лукашенко) будуть намагатися тягнути час і створювати негативне тло у США для того, щоб не допустити візиту. І це головна їхня тактика. Якщо цього не вдасться, Лукашенко спробує тягнути рішення із головним питанням - калієм. А росіяни завжди можуть оголосити про розміщення чергового Орєшніка.

3. Цього тижня в Угорщині вийшло опитування, де Орбан несподівано випереджає Мадяра на 6%. Це можна розглядати як початок соціологічної війни, яка має формувати думку, що не все так однозначно. Окремо слід зазначити, що ціла низка лідерів різних країн (від Трампа до Навроцького) в тій чи іншій формі підтримали Орбана і формується думка, що Мадяр програє все на міжнародному полі. В цілому ж, з великою часткою імовірності, дві сторони оголосять перемогу і Орбан готується до того, що він не визнає поразку. Результат виборів буде залежати від двох речей: фактору вулиці і фактору "зрадників" в обох командах. Але Орбан не збирається просто так віддавати владу.

4. Для Росії обидві ці битви (за Білорусь та Орбана) є екзистенційними. Поразка в обох ставить хрест в на амбіціях "мʼякою силою" та підкупом отримати повний контроль над центрально-східною Європою у порівняно короткій перспективі. Поразка в обох випадках перетворює Росію із сильної в слабку регіональну державу з усіма відповідними наслідками.

Оригінал