Кремль гучно провалився на інформаційному фронті

Нещодавня спільна з Молдовою операція українського ГУР не наробила багато галасу в ЗМІ. Однак її значення в перебігу російсько-української війни складно переоцінити. Отже, навіщо Кремлю замовляти убивство Андрія Юсова за $100 000?

Зазвичай такі історії живуть в інформаційному просторі лише декілька днів. Але в цій справі є деталь, яка, на мою думку, важливіша за сам факт затримання диверсантів. Саме тому повертаюся до теми "Еніґми 2.0".

Операція "Еніґма 2.0", яку Україна і Молдова провели спільно, дала важливий, хоч і неочевидний результат. Москва фактично визнала: у цій війні вона пробуксовує не лише на фронті, а й в інформаційному просторі.

Суть операції проста. Контррозвідка і поліція двох країн одночасно затримали організатора та учасників диверсійної групи, завербованої російськими спецслужбами для підготовки серії замовних убивств в Україні.

В Офісі Генпрокурора підтвердили: серед цілей був представник зі стратегічних комунікацій ГУР МОУ, заступник голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов. За його ліквідацію обіцяли $100 тисяч.

Цей факт важливіший, ніж здається на перший погляд. Так, ГУР системно працює проти Росії на різних напрямках. Але включення до "чорного списку" саме людини, відповідальної за стратегічні комунікації - це маркер, що не все на інформаційному фронті їм вдається так, як би хотілося.

Знаю Андрія особисто вже не один рік. І розумію, що це точно не історія про "медійне обличчя". Йдеться про те, що росіяни хотіли вбити людину, яка щоденно творить систему інформаційної протидії через дуже складну прикладну роботу. Окрім налагодження внутрішніх процесів, роль Юсова - це й комунікація у найскладніших темах. Військовополонені, обміни, чутливі переговорні процеси, кризові ситуації - далеко не повний перелік.

Тому факт, що Москва націлюється саме на людину, яка відповідає за стратегічні комунікації, багато що пояснює і говорить про "оцінку" її роботи противником. За роки повномасштабної війни стратком воєнної розвідки став одним із джерел достовірної та перевіреної інформації для українців.

І саме це не подобається Кремлю. Ми бачимо, скільки ресурсів Росія вкладає у кампанії дискредитації України. Розпалювання ворожнечі. Маніпуляції навколо полонених. Спроби посіяти паніку через мобілізацію чи зірвати довіру до партнерів. Інформаційна війна для Москви - це така ж сама складова стратегії, як і ракети.

Але наразі вони мають далеко не той ефект, на який розраховували. Після чотирьох років повномасштабної агресії, Росія не має вирішальних результатів ані на полі бою, ані в інформаційному протистоянні. Коли системна дестабілізація не спрацьовує, вони повертаються до звичних методів: терору і диверсій. Наймані виконавці, замовні вбивства, спроби залякати. Вони неодноразово робили це в минулому столітті, продовжують і зараз.

Тож у цій історії головне - не сам факт зірваної спроби. А той факт, що інформаційний фронт залишається під контролем України.

Оригінал