Берлін за три дні? Війна триває, але німцям спішити нікуди

Схоже, 12 років агресії на Донбасі і чотирбох років повномасштабної й кривавої війни в Украні було замало для Європи, щоб усвідомити всю глибину загрози, яка над нею нависла. Так, у Німеччині - досі не вирішили, лишити їм добровільне комплектування армії чи все таки оголошувати призов? Хоча тих, хто доровільно зголосився захищати Німеччину - катастрофічно бракує. А що в решті країн Європи?

Німеччина зіштовхнулася з нестачею добровольців, які виявили бажання долучитися до бойової бригади, розміщеної в Литві. Таке ми можемо прочитати в іноземних і наших ЗМІ (окрім історії про те, як наші військові "розмотали" підрозділи НАТО на навчаннях). Оскільки в центрі уваги зараз Мюнхенська конференція, то перед тим, як повертатися до злободенної тематики фронту, можемо заглянути ще трохи на Захід із його "нюансами".

В 2011 році німці остаточно відмовилися від призову юнаків на військову службу. Відповідно, ліквідували власний аналог військових комісаріатів. Після розвалу СРСР Бундесвер постійно скорочувався. Основна мета змістилася від оборони в разі нападу до участі в міжнародних місіях. Для цього армії не потрібні були численні 18-річні юнаки, які служать лише півроку, а саме таким був термін військової служби під час останніх призовів.

Тепер ситуація змінилася. Росія розв'язала повномасштабну війну проти України, а американці тицяють європейців носом в те, що вони не здатні захистити себе без США. На цьому тлі в Німеччині йдуть дискусії про відновлення військового обов'язку (цікаво, як буде працювати бундес-ТЦК).

Тим не менш, поки що Німеччина робить ставку на добровільний набір на військову службу. В минулому році чисельність німецької армії становила 181,5 тисяч військовослужбовців, тоді як цільовий показник до 2031 року - 203 тисячі (пізніше з'явилися дані про те, що це має бути 260 тисяч).

Так, Бундесверу поки не вдається набрати необхідну кількість добровольців для бригади, яку він планує розгорнути у Литві до кінця 2027 року. Саму бригаду створили в 2025 році. Наприклад, два батальйони бригади з найнижчим рівнем комплектування заповнені на 28 і 47 % відповідно. Перший з них - танковий. Тут щось мені згадатися танкісти 110 бригади, які воювали під Покровськом і танкісти, які жили поруч з нами під час наступу в Запорізькій області. Це особливий тип людей, як кажуть.

В принципі, німецька конституція передбачає обов'язковий призов (норма стоїть фактично на паузі). Навесні минулого року міністр оборони заявив, що якщо добровольців для комплектування не вистачатиме, то призов можуть відновити. Це було у травні.

Через кілька місяців міністр Пісторіус заявив, що створюються заново структури, які з 2027 року мають бути готові організувати роботу з призову. Зараз в Німеччині триває робота над законодавчими змінами. Тема очікувано дискусійна і різні партії мають дещо різне бачення. Як кажуть, диявол ховається в деталях. Наприклад, деякі міністри критикують підходи, які просуває Пісторіус і вважають, що треба встановити чітку кількість військовослужбовців, яких потрібно залучити для оборони і у разі нестачі автоматично переходити до призову, оминаючи дискусії в уряді та парламенті, які, по ідеї, ще мають запустити мобілізацію (або ні).

Як бачимо, великого відчуття терміновості у німців нема. Хоча, напевне, це відчуття у нас і в ЄС трохи різне. Порівняно з тим, як справи рухалися до минулорічного Мюнхена, то це мабуть, швидкість... ну ви зрозуміли. Тут, як і з ейфорією, як наші надерли дупу військовим НАТО на навчаннях. Перед тим, як кепкувати з німців, варто знову ж таки подивитися, чи ми самі все правильно зробили, маючи досвід попереднього вторгнення і навіть станом на зараз.

P.S. Якщо дивитись на Європу, то можна взяти до прикладу й інші країни. Підглянув у Миколи Белєскова пост про Нідерланди. Зараз сухопутні війська країни - це три бригади. Натомість, в часи холодної війни країна могла виставити корпус майже на 90 тисяч осіб із танковими і механізованими бригадами.

Оригінал