Як завалити мамонта: пристрасті за Тігіпком

Одним ударом - убити двох зайців. Після компліментарної статті у журналі Forbes про скандального бізнесмена Сергія Тігіпка репутація видання різко поповзла вниз. Та й сеанс показового відбілювання - дав поштовх суспільству згадати і про участь Тігіпка в уряді Януковича, і про сумнівний бізнес із росіянами, і про голосування за "диктаторські закони" та його роль у Революції Гідності. Схоже, інститут репутації в Україні, хоч і зі скрипом, але таки працює?

Дивлячись на те, як яскраво палає скандал навколо компліментарної статті в Forbes про Сергія Тігіпка, можу зробити три висновки:

1. Піарники, які порадили йому дати це інтерв'ю, зробили неймовірну послугу українцям. Саме українцям, а не Тігіпку. Бо навіть якщо хтось забув якесь лайно про Тігіпка, то завдяки цьому інтерв'ю всі все згадали і написали про це, а мільйони українців це прочитали, подивилися та освіжили у пам'яті. Браво!

2. До чи після публікації цього інтерв'ю можна було по-різному ставитися до Forbes, але після пояснень головного редактора Бориса Давиденка, на пам'ять приходить дві приказки: "гроші не пахнуть" і "вжик-вжик - і знову мужик". Все інше другорядне. Ну, і Forbes таким чином демонструє, що вони "вільна каса".

3. Тігіпко почав чергову політичну гру. Я почув уже багато версій - від того, що він йде на вибори в інтересах влади та може стати тим самим лідером проросійської партії на заміну Бойку, Медведчуку та Мураєву, й до того, що він є проєктом на вибори під Залужного. До речі, перше бути може, а останнє - ні. Але мені здається, що Тігіпко йде на вибори лише в своїх особистих інтересах. Про це говорить весь життєвий шлях цього комсомольця. Ну, так було завжди.

І висновок в мене лише один: Тігіпко може бути хорошим бізнесменом, але він не державник і точно не зразок для наслідування як громадянин. Тому у владі, особливо після війни, на мій хлопськти розум, йому робити нема чого. А от піарникам його - респект. Вони на своєму місці. Такого мамонта однією статтею завалили.

Оригінал